Саме спілкування із природою, навіть просто її сприйняття, дарує нам радість. Чому? Напевно, тому, що Природа – це невичерпне джерело краси, що не може залишити байдужої навіть саму черству людину.
Краплі ранкової роси можуть сіяти, прекрасніше, ніж коштовні камені. Тендітна травинка, що вперто пробивається крізь сірий асфальт, безодня нічного зоряного неба, ласкаве або сердите море, громаду гір, ширяння орла або поле бджоли, нічні співу солов’я або вигин лебединої шиї – все це несе в собі невичерпний заряд краси
Чарівний мир природи
А вже з іншим, “зачарованим Десною”, хлопчиком я намагаюся осмислити красу людини й красу природи…
Досить, напевно, і перерахувати всі прозаїчні й поетичні шедеври народного письменства, у яких звучить натхненний гімн Природі! Але головне, що вони не перестають нас хвилювати, тому що написані щиро, слюбовью.