Знову червоне сукно і чорний колір землі – це все частина мене, мого існування… День поступово згас, забравши з собою усі земні мрії, які хмарами скупчилися навколо скупого світла, заходячого за обрій, сонця. Холодні блукаючі тіні, довго нишпорять по закутках твоєї, змученої пошуками, душі. Тобі лишилося лише сліпо спостерігати за зигзагами власної долі, спокійно сприймати всі її суворі вироки та щиро радіти її щедрим дарункам, почувати себе щасливою істотою, розумною істотою, невід’ємною від Бога та природи. Суворий час народжує сувору
Людину з мужнім, гарячим серцем, яке б’ється лише в одному напрямку – у такт зі своїм народом, своєю Батьківщиною! Ідеал ; земний Едем для душі і тіла – літнє, квітуче поле, ясне небо з чітким зоряно-місячним покровом, рідна душа, що поряд з тобою й шалений постук серця, марево кохання, постійне бажання з радістю віддати життя за коханий ідеал – ідилія, батьківщина патріота… Вишита сорочка на тілі – не як спосіб відокремитися, а як спосіб заглибитися у себе, у свій нарід, у вічність…
Підгрунтя для подальшої, внутрішньої боротьби з собою ніколи й не ким не може бути викоренене з вільної
Не турбуй себе марними пошуками істини – вона ще з народження в тобі! Вона в тобі з молоком матері, з першим вдихом українського повітря, з першим постуком серця – ти повинен був відчути, що ти є – УКРАЇНЕЦЬ! Ось де істина, ось найвища правда та винагорода від Бога.
Використай цей дар оптимально, не заплямовуй його брудом іншомовних та іншокультурних середовищ, збережи його у первозданній, самобутній красі і з гордістю та шаною передай своїм нащадкам!