ЧУДОВЕ ЧУДОВИСЬКО – ОЛЕКСАНДР ДЕРМАНСЬКИЙ

Літературне читання 4 клас – О. В. Науменко – Генеза 2015

У КРАЇНІ ДИТИНСТВА

ЖАНРИ ПРОЗИ

Повість

ОЛЕКСАНДР ДЕРМАНСЬКИЙ

Олександр Дерманський – український дитячий поет, прозаїк і казкар. Народився він 1976 року в селі Гайвороні Володарського району Київської області. Його дотепними і веселими творами, кумедними і вигадливими героями захоплюються малі й дорослі.

ЧУДОВЕ ЧУДОВИСЬКО

(Уривок)

Чемпіон з Баранців

Соня ліпила баранця. Еге ж, пластилінового баранця – синього з фіолетовими ріжками. Тонка робота.

Той,

хто хоч раз ліпив баранця, знає: щоб створити гарну фігурку, замало пластиліну й хисту – тут ще й настрій відповідний потрібен, натхнення, так би мовити.

А яке натхнення, коли тебе несправедливо ув’язнено у власній кімнаті й суворо заборонено виходити гуляти на вулицю, ще й дивитися телевізор. А засніжений двір так манить!

– Нормальні діти зараз баб снігових ліплять, а я… – Соня засмучено глянула на свого неоковирного баранця. – Це ж і німому ясно, що то Сашко П’явочка намастив повидлом учительські окуляри, а не я. Чому ж я повинна дурно страждати?

Зажурена дівчинка підійшла до

вікна й відхилила штору. У дворі ніхто з дітей не грався: там починалася справжня завірюха. Страшний вітер гудів у свою холодну трембіту, нагрібав повні жмені снігу й зопалу жбурляв бозна-куди…

Раз по раз повз вікно пролітали снігові вихори. В одному з них була обгортка від цукерки.

“Іриска”, – сумно зауважила Соня й відчула, як рот наповнюється слиною.

В іншому вихорі крутилася чиясь рукавичка, в третьому…

– Нічого цікавого, – скептично зітхнула дівчинка, і раптом побачила, що в третьому вихорі повз її вікно пролетіло й тут-таки зникло… чудовисько!

Соня очам своїм не повірила.

Дівчинка навчалася в третьому класі й уже давно не вірила у всіляких казкових істот. Але ж зараз вона сама бачила, як за вікном пролетіло велике волохате рожеве чудовисько.

– Бабусю! Бабусю! – Соня кинулася до дверей. – Там чудовисько!

– Не вигадуй капок! – озвалася з вітальні бабуся. – Можеш навіть не хитрувати, все одно я не дозволю вийти на вулицю. Бач, що вигадала – чудовисько! Сміхота!

“Справді, як мені не соромно, – подумала дівчинка, – я ж знаю, що чудовиськ не буває. Мабуть, мені просто здалося”.

Соня сіла на м’який килим і знову взялася до свого пластилінового баранця.

– Е, нікудишній баранець, – раптом почувся чийсь грубенький голос.

– Я знаю, – промовила Соня й схопилася: у кімнаті, окрім неї, нікого немає! Чий це тоді басок?

“Оце-то досиділась зачинена, – про себе міркувала дівчинка, – то мені чудовиська за вікном ввижаються, то якісь голоси вчуваються…”.

– Кепськувато розім’яла пластилін, – знову промовив той самий загадковий голос.

– Хто тут? – перелякано запитала Соня.

– Це я.

– Я-ц-це хи-хто?

– Я це я, чудовисько, – почулося у відповідь.

– С-справжнє чу… чудовисько? – загикуючись запитала дівчинка.

– Можеш подивитись, – відповів голос.

– А де ти?

– Та ось же, за вікном.

Соня підійшла до вікна – люди добрі! Там справді стояло чудовисько. Воно було наче маленький стіжок сіна – не набагато вище за Соню, але з доволі великою головою, волохате, та ще й засніжене.

Щоправда, сіно не буває такого яскраво-рожевого кольору, та ще й (Соня лише тепер це розгледіла) в синю цяточку.

– Можна в гості? – спитало чудовисько.

– А т-ти не ку-кусаєшся? – спитала ошелешена Соня.

-У…у, – відповів несподіваний гість.

– Ну, то залазь, – Соня розчинила вікно й тут-таки для хоробрості вигадала: – Тільки дивись мені, бо я чемпіонка класу з бойового гопака.

– Е, а я чемпіон лісу з пластилінових баранців, – й бровою не повівши, вигадало чудовисько, спритно залазячи на підвіконня.

– А звідки ти тут узялося? – запитала Соня.

– Е, катався на вихорі, а потім дай, думаю, зайду. Знаєш, мені в лісі так самотньо.

– Ух ти! На вихорі! А я на санчатах люблю. З гірки.

Або на лижах.

– Е, на вихорі краще, – запевнило дівчинку чудовисько.

    Чим займалася Соня, чому в неї нічого не виходило? Прочитай опис завірюхи. Що побачила Соня в одному сніговому вихорі?
    Чому не повірила своїм очам? Як дівчинка познайомилася із чудовиськом? Яким воно виявилося?
    Намалюй у зошиті та розфарбуй. Прочитайте розмову Соні із чудовиськом в особах.

Ви прочитали лише початок твору. А всього в ньому 26 невеликих частин. Чи можна цю повість назвати повістю-казкою?

Свою відповідь доведіть.

Повтори і пригадай

    Назви́ прочитані твори і їхніх авторів, визнач жанри. Пригадай, у якому творі персонажами є Ксеня і Василь. Спробуй пояснити, чому оповідання Бориса Грінченка називається “Ксеня”.
    Розкажи про головного героя оповідання Михайла Слабошпицького “Славко і жако” (вік, захоплення, мрії, стосунки між членами родини; вчинки хлопчика і його ставлення до друзів, до жако; твоє ставлення до Славка). Назви імена дівчаток з прочитаних творів. Хто така лісничиха?
    Розкажи про автора твору. Прочитай оповідання Василя Чухліба “Гойдарики”. Знайди спільне в образі мами в обох творах: оповіданні й кіноповісті Олександра Довженка. Розкажи, що тобі запам’яталося про дитячі роки Олександра Довженка.
    Як ти думаєш, чи стануть друзями Соня і чудовисько? Розкажіть, доповнюючи один одного, про головну героїню повісті “Лісничиха” Улянку. Розкажіть з пам’яті описи з прочитаних уривків повісті “Лісничиха”: портрет Улянки; лубенський ліс над Сулою, схід сонця. Хто головний герой твору “Зачарована Десна”?
    Чому повість називається кіноповістю? Прочитайте розмову мами із Сашком в особах.




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

ЧУДОВЕ ЧУДОВИСЬКО – ОЛЕКСАНДР ДЕРМАНСЬКИЙ