1. “Поет іншої епохи”. (Зміна становища поета в суспільстві з часів Пушкіна. Розрив з аудиторією. Історичні умови: реакція 30-х років XІX століття (епоха Миколи І). Неможливість активної дії в цей період. Поезія Лєрмонтова – віддзеркалення настрою часу.)
2. Тема самотності – характерна тема для лірики Лєрмонтова. (Настанова на протиставлення ліричного “я” поета і світу. (“Нет, я не Байрон…”, “Наполеон”). Почуття самотності пов’язане з незадоволеністю станом суспільства (“Как часто пестрою толпою окружен”,
Туга за минулим. (“Дума”, “Печально я гляжу на наше поколенье…”). Головний мотив самотності розкривається як внутрішня боротьба (“Жизнь скучна, когда боренья нет…”, “Мне нужно действовать”, “Парус”).)
3. Пошук шляху виходу з самотності. (Вихід – у єднанні з природою (пейзажна лірика: “Когда волнуется желтеющая нива…”, “Тучи”, “Утес”, “На севере диком…”). Звертання до Бога (“Молитва”), Пошук “душі рідної” (інтимна лірика, присвяти друзям: “Я не унижусь пред тобой”, “Нет, не тебя так пылко…”,
4. Висновок. (Лєрмонтов був самотній на своїй батьківщині. Неприйняття сучасного йому світу – його життєва позиція.)