Чому сталася родинна трагедія? (За баладою “Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси…”)
Терміном “балада” в період середньовіччя у Провансі називали пісенну і ліричну поезію, що виконувалася переважно під час танців. А з другої половини XVІІІ століття на європейську баладу почали нашаровуватись зображення епізодів нещасливого кохання, кривавої помсти, мотиви легенд, історичні факти. Українські балади мали різні мотиви, проте тема стосунків невістки та лихої свекрухи – одна з найпоширеніших. Одна з таких балад “Ой чиє ж то жито,
Навіть перетворивши невістку на дерево, вона не заспокоюється, дає синові у руки сокиру й посилає рубати тополю. Чому ж сталася ця трагедія? Навіть в наш час дуже поширені анекдоти про свекрух, і ці анекдоти мають непристойний характер.
Чому іноді молоді дівчата, які одружуються, бояться йти жити під один дах із матір’ю свого чоловіка? Це примхи молодих, чи щось інше? Всі ми так чи інакше спілкуємося з людьми,
Дуже жаль дівчину з балади, яка покохала молодого хлопця і одружилась з ним. Вона була гарною невісткою, не ходила гуляти на вулицю, але все одно не сподобалася свекрусі. І не сподобалася настільки, що та вирішила перетворити її на тополю. Ми не знаємо, чому вона незлюбила свою невістку, але бачимо, що була жінкою хитрою, несправедливою; вона чомусь не захотіла знайти спільну мову з молодою дівчиною. В баладі є фантастичний момент – перетворення на тополю, але це тільки підкреслює трагічний момент балади. Дівчата беруть шлюб із хлопцями і йдуть жити в їхні родини.
Що на них очікує? Спершу потрібно навчитися розуміти своїх рідних. Це буде непоганою школою, коли ти опинишся в іншій родині.
Жорстокість однієї людини до іншої породжує тільки жорстокість. А взаємоповага, терпіння, уважність, чесність завжди стануть у нагоді молодому подружжю. Прикро, коли сімейне життя може закінчитися так і не розпочавшись.
Адже родина – це символ любові, щастя й злагоди. Щаслива сім’я – це щасливі батьки й діти, а нам іноді так не вистачає цього.