Чому, оповідання в “Капітанській дочці” ведеться від імені Гринева

Простим, людяним, хоча й не позбавленим складності й навіть таємничості, встає Пугачов зі сторінок книги мемуариста, пов’язаного з ним колись своєрідною дружбою.

Вибір фігури оповідача не випадковий. Відома тривала робота Пушкіна над варіантами повести, зв’язана, між іншим, і з визначенням кута зору на дійсність. Прагнучи до вірогідності й об’єктивності оповідання, поет зрештою зупинився на фігурі середнього дворянина, у якого під впливом історичних подій поняття честі розширюється до границь двох прекрасних якостей; – доброти

й шляхетності.

Передати оповідання явному реакціонерові значило спотворити щирий зміст подій; зробити оповідачем людини, чиї погляди адекватні поглядам письменника, значило знов-таки погрішити проти історичної правди, модернізувати минуле й викликати недовіру читача, не говорячи вже про труднощі, обумовлених цензурою.

Яким бачить Гринев Пугачова або, точніше, що розуміє, чого не розуміє в його характері й діяльності (питання 2-й до всієї повісті)? Як уже з’ясовано, оповідач помітив молодецтво, широту душі, людяність, розум, практичну кмітливість, народну основу характеру Пугачова (оборотна увага нас

на широке використання в повісті, особливо в главах про Пугачова, при окресленні Пугачова, фольклорних мотивів, пісень і сказань). Не про усім мемуарист говорить однаково докладно. Майже не освітлена військова й державна діяльність Пугачова. Гринев оповідає лише про те, чому сам був свідком.

Але риси особистості Пугачова, зображені їм, настільки значні, що читач легко домысливает образ і без праці уявляє собі Пугачова в інших ситуаціях, відносинах, конфліктах.

Гринев звернув увагу й на деякі факти, пов’язані з історичною обмеженістю пугачовщини, хоча повною мірою не віддав собі звіту в сутності цих фактів (“царистские” прагнення Пугачова; спроби вселити народу думка про божественне приречення своєї влади; відома самітність Пугачова серед його наближених; іноді бешкетування повсталих і т. д.). Гринев показав і маленькі особисті слабості Пугачова: напускну важливість при сторонніх; бажання прихвастнуть (слова “про “Федора Федоровичі”); наївний замах на розкіш (опис хати в Бердской слободі). Ці спостереження Гринева передаються з тонким гумором. Але об’єктивно, у контексті, як правильно відзначає С. М. Петров, “м’який гумор не знижує образа, а робить його ще більш по-людському близьким, викликаючи не стільки сміх, скільки симпатію й співчуття, з якими ставився поет до свого героя” .

Багато чого в Пугачові оповідач не зрозумів. Автор коректує записки за допомогою фактів, про які оповідач, як сумлінний літописець, природно, не міг умолчать. Так, Гринев не побачив народного характеру й щирих причин повстання, він пояснював повстання лише невдоволенням козаків строгими мірами царської адміністрації.

Але він показує відношення народу до Пугачова, кілька разів говорить про швидкий ріст війська заколотників, про їх порівняно легкі перемоги, і це змушує читача робити більше глибокі висновки.

Гринев неодноразово згадує про жорстокість пугачовців. Але в повісті показані всього три смерті: Івана Кузьмича, Івана Игнатьича й Василисы Єгорівни. Перші дві смерті багато в чому пояснюються логікою боротьби (про що сказане вище). Василиса Єгорівна була покарана за публічну образу “государя”.

Зате Пугачов милує Гринева, Савельича, прощає по-” паддю, звільняє Марью Іванівну, різко засуджує Швабрина за обман і беззаконня. Він добрий до людей з народу.

Таким чином, факти, про які повідомляє Гринев, заходять у суперечність із його словами про жорстокість Пугачова


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

alt

Дізнайтесь вартість своєї роботи

Безкоштовна оцінка замовлення!

Оцінимо за півгодини!

Чому, оповідання в “Капітанській дочці” ведеться від імені Гринева