Онєгін – представник вищого петербурзького світла. Його дитинство пройшло під опікою іноземних гувернерів. Прийнятий у світлі, Онєгін по суті приречений на самітність.
Строкате й одноманітне життя Петербурга швидко знудило Євгенію, їм опановує “російська нудьга”. Чим замінити світські забави? Онєгін, на жаль, не може знайти собі застосування в житті. Він намагається врятуватися від неробства, пробує навіть писати вірші, “ні праця завзятий йому був тошен”. Не знаходить герой радості й у читанні.
Здавалося б, несподіваний
Єдиним іншому Онєгіна “від нема чого робити” стає Володимир Ленский. Між героями немає духовної близькості, та й звідки вона може узятися, якщо думки Онєгіна займає тільки сам Онєгін.
Не зумів зрозуміти Євгеній і чистоту жагучого почуття Тетяни Ларіній. “…Я не створений для блаженства”, – так відповідає Онєгін саме в дусі модних у той час романів. Виниклий у ньому в першу мінуту після прочитання листа Тетяни “чувствий запал стародавній”
Онєгін – людин, що інтелектуально піднімається над іншими людьми, над юрбою. Їм володіє прагнення на щастя й волю, але волю цю він розуміє як “волю для себе”. Конфлікт героя роману з навколишньою дійсністю заснований лише на тім, що ця дійсність заподіює страждання йому особисто, перешкоджає саме його щастю. У восьмій і дев’ятій статті про Пушкіна В. Г. Бєлінський характеризує Онєгіна як страждаючого егоїста. Євгеній страждає, тому що його життя зложилося не так, як би він того хотів, але він не може зрозуміти, що щастя полягає в умінні бути серед близьких людей: відданого друга, що любить його жінки.
Чужий для всіх, нічим не зв’язаний,
Я думав: вільність і спокій
Заміна щастю. Боже мій!
Як я помилився, як покараний! –
Викликує Онєгін, що відчув борошна теперішньої любові. Але прозріння наступило занадто пізно: убите Ленский, “іншому віддана” Тетяна…
Фінал роману відкритий. Онєгін залишився на розпуття, і ми не знаємо, що стало далі з Онєгіним. Версії були самі різні: одні відправляли Онєгіна на Сенатську площу, інші міркували про можливість виникнення любовного трикутника.
Важко сказати, хто був прав, тому що неясно, чи здатно до духовного й морального відродження ті, хто “почитає всіх нулями, а одиницями – себе”.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)