У школі нас учать, що природні ресурси – це народне багатство, що природу треба охороняти. Це все правильно, але чи завжди ми замислюємося над своїми вчинками, або кожний може впевнено сказати, що він не шкодить природі рідного краю? І взагалі, чи всі розуміють, що таке Природа, чим вона є для нас? Маля скаже: “Природа – це все, що нас оточує”.
А мені здається так: природа – це цілісна система Вселеної, а людина в ній – один з ланок, причому найбільш активний. Люди давно вже втручаються в природні процеси: змінюють рельєф поверхні
Ну, припустимо, води вистачить усім. А газ, нафта, вугілля? Повітря, на перший погляд, нікуди не дінеться, але який він? У селі це не так помітно, а в місті, особливо великому, дихати вже просто нічим, тому що повітря забруднюють і автомобілі, і труби заводів і фабрик, і навіть листя восени двірники згрібають у більші клітки й спалюють.
А якби прикопали й вона перегнила, була б подвійна користь: і добрива непогані, і повітря без диму. Забруднюється
Таким чином, виходить, що людство “рубає галузь, на якій сидить”. Отруйна вода тече в море, і якщо нам удалося уникнути отруєння через питну воду, те спереду ще риба, виловлена в тім же самому морі, разом з накопиченими в її тілі хімічними речовинами. Щось не дуже райдужні перспективи бачу я в майбутньому для людства. А може, людство – це помилка природи? І правда, ніякий винтик природного механізму не прагне до самознищення або до погіршення умов свого існування.
Так, звичайно, є така наука – Екологія, але захищає природу не наука, а державні закони, тільки не всі люди хочуть їх виконувати. Екологія вивчає, який шкода наносить природі людська діяльність, і підказує шляхи рішення цих проблем. От, наприклад, були таке тварини – морська корова. Вся її провина полягала в тім, що вона мала смачне й живильне м’ясо.
Мисливці знищили всіх морських корів за якихось тридцять років, і тепер ми можемо побачити це цікаве тварин тільки на малюнках. Але в природі ніщо не може зникнути просто так, без якихось наслідків, тому що все в ній взаємозалежно
И тому, шкодячи природі, ми в чомусь обділяємо самі себе. У нашім місті є музей природи, одна кімната яка присвячена Червоній книзі. Тут можна побачити рослини й тварин, які зникають із нашої флори й фауни. Мені запам’яталися такі рослини: півонія тонколистий, сон-трава й едельвейс.
Ну, звичайно, тих тварин, яким загрожує цілковите зникнення, ми врятувати не в силах. Для цього існують державні заходи, створюються заповідники й заказники. Екскурсовод у музеї розповідала нам, як учені рятували ховрашків. У тім районі, де чисельність цих тварин загрозливо зменшилася, створили заказник – заборонили проводити господарську діяльність цілих п’ятдесят років. І популяція ховрашків початку відновлюватися!
Якщо так багато можуть зробити для природи вчені, то й ми, школярі, теж можемо допомогти природі рідного краю. Наприклад, вирощувати ті рослини, яких залишилося дуже мало.
А хто не вміє або не хоче вирощувати, той може принаймні не рвати в лісі й у поле дикі рослини. І все-таки саме головне наше завдання – не шкодити природі, не забруднювати воду, повітря, ліс. Дуже часто школярі, відпочиваючи в лісі, викидають консервні банки, пластикові або скляні пляшки, поліетиленові пакети. Ні на мить вони не замислюються, як себе почуває при цьому ліс, що дав їм притулок і відпочинок. А якби зрозуміли, що ліс живий, що йому боляче так само, як і нам, коли в око залетить комаха.
Тільки ми можемо звільнитися від стороннього предмета, а ліс не може, він має потребу в нашій допомозі. Є такі “туристи”, що навіть багаття не гасять, коли йдуть додому. Ну, це вже зовсім злочин
Подме вітер, і може спалахнути лісова пожежа, а з ним уже школярі не впораються. Прийде викликати пожежників, а порушники повинні відповідати за свій учинок перед законом. Минулою весною діти нашого й паралельного класів разом із учителем трудового навчання посадили в сквері біля школи саджанці дерев – берези, горобини, клени, липи.
Улітку, на канікулах, ми по черзі їх поливали. Сподіваюся, більша частина цих дерев виживе, якщо зима не буде дуже суворої, і тоді в нашім мікрорайоні стане чистіше повітря, та й око буде пестити приємна зелень, і пташкам буде притулок. Це і є наш маленький внесок у скарбницю рідної природи
(1 votes, average: 5.00 out of 5)