Перейменування (гр. metonimia – метонімія)- троп, заміна назви якогось предмета чи явища іншою назвою на основі асоціативного зв’язку між ними. Як і в метафорі, один із елементів метонімії опущений і лише мається на думці.
Гомоніла Україна,
Довго гомоніла.
Довго, довго кров степами
Текла – червоніла.
У цих відомих рядках з поеми Т. Шевченка “Гайдамаки” Україна – не територія, а населення, українці. Така метонімія увиразнює зображуване, акцентує увагу на всезагальності гайдамацького руху.
Частковим виявом метонімії
Вдарив революцьонер – захитався світ.
П. Тичина
Плаче бідний та зітхає.
Сну не знають його очі…
М. Вороний
Межа між метонімією і синекдохою досить умовна, тому стосовно художньої літератури варто говорити про метонімічний тип образності, до якого належить і синекдоха.
Метонімія і синекдоха як засоби образного змалювання життя звертають увагу читача на окрему характеристику предмета чи явища, щоб за
Невже нічого ви не відали,
Нещасні жертви сліпоти,
Коли ім’я рябого ідола
Свинцем вганяли вам в роти?
В. Базилевський
Весна, весна. Сади – мов п’яні,
Хитає вітер дерева,
І на Софіївськім майдані
Богдана бронза ожива.
В. Сосюра
У наведених цитатах заміна слів надає поетичному прикладу думки більшої виразності, емоційності. У вірші “Ознаки весни” М. Рильський, не вживаючи саме слово весна”, подає її розгорнений образ:
Ії чутно у голосі синиці
І в криках круків у височині.
Вона останній заметілі сниться,
Ії угадуєш по довшім дні
Вона – в бутонах блискучих на каштані.
В снігу рудому, у струмках брудних.
Що чистим сріблом грають у тумані.
Мов бруд ніколи не торкався їх.
Метонімічні деталі-штрихи, створені рукою майстра, сповнені особливої поетичної чарівності, вони підсилюють естетично-емоційне враження.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)