Чим може привабити читача сонет А. Рембо “Моя циганерія”
Воля – принадне, чарівне, багатогранне слово. Більшість людей сказали б, що прямують до неї, але не всі знають (хоч відчувають і здогадуються): вона викликає страх – і не просто священне трепетання чи боязнь незвіданого, а страх позбутися спокою, з яким воля не сумісна. Воля – це позбуття, це наука не обтяжувати себе. Згадайте Снусмумрика з книжок скандинавського генія Туве Янссон: його ідеї не обтяжувати себе прихильністю, його філософський потяг до волі – все це більше
Суперечливість волі доводить її абстрактність, але (водночас!) – факт її існування: вона неможлива, отже – вона є! Бо все суще недосяжне і суперечливе у своєму бутті. Воля відкидає бундючність, відкидає визнання власної сили і величі, оскільки сильна людина – раб своєї сили. Воля відкидає любов, оскільки любов є прихильність; тому любов до волі нерозділена. І герой сонета “Моя циганерія”, який досяг
“Вікно у волю” – так я назвала б цей вірш, якби він був моїм, і так я називаю цей філософський мінітрактат на його тему.