Останнім часом батько Олега Радченко помітив, що його синові не дзвонять друзі, увечері до нього ніхто не приходить; і син не виходить із будинку. Він годинниками сидить за комп’ютером, щось читає або просто дивиться в телевізор. Те, що хлопець читає, добре, – відзначив батько. Комп’ютер і телевізор – речі потрібні.
Але чому так раптово змінилося поводження сина? Колись телефон не замовкав, Олег був усім потрібний, він кудись поспішав, з кимсь вирішував проблеми, навіть домашнє завдання виконував абияк. Коли в черговий вихідний день
Олег довго не відповідав, але потім розповів, що друзі до нього чомусь охолонули. Батько сказав:
– Важко бути сьогоденням – іншому – Але я нікому ні в чому не відмовляю – знизав плечима хлопчик – даю списати..Якщо потрібно, можу на уроці підказати. Моїм мобільним хлопці користуються – Готовність прийти рятуйте! – це добре. І от що мене турбує. Ти дружив з Ведмедиком Сениним. Він перестав до тебе заходити, не телефонує. Ви посварилися?
Ти його скривдив? – Коли він відповідав на біології, сказав дурість,
Своїми глузуваннями, відмовою пояснити важке завдання ти показав байдужість. І якщо подумаєш, можеш згадати чимало подібних прикладів. Теперішній друг не буде сміятися за компанію над помилками іншого, зможе зрозуміти, дати пораду, а запропонувати списати завдання – немає нічого більше простого. Якщо треба, можна заради друга пожертвувати й власним часом
Олег слухав батька, не перебиваючи. Він і сам зрозумів, що бути сьогоденням іншому важко. Пройшло час, і знову в Олега не замовкав телефон, до нього приходили хлопці, і він знову кудись зникав майже на цілий день
(1 votes, average: 5.00 out of 5)