Олександр Сергійович Грибоєдов – один з величайших розумів своєї епохи, видний політичний діяч, вшедший у російську літературу як автор одного произведения. Але свою п’єсу він назвав “Горе від розуму”, уже в саму назву виносячи гостру, “не комедійну” проблему XIX століття. Кожний автор дарует душу своєму героєві, проживаючи його шлях, роздирання, біль, перемоги, розчарування. Грибоєдов створив целую галерею негативних образів: Фамусов, Молчалин, Репетилов, Скалозуб і т. д. Вони як би увібрали в себе всі негативні риси розвитку
Але всім цим героям поодинці протистоїть главний герой комедії – Олександр Андрійович Чацкий – молодий, щирий, сміливий до зухвалості, активний, що рветься до дії, готовий доводити кому завгодно справедливість власної думки. Розум Чацкого блискає в його палких монологах, у його влучних характеристиках, у кожній його репліці.
Чацкий – багата й різнобічна особистість. Пушкіна говорив, що Чацкий не розумно, тому що він висловлює свої погляди у фамусовской вітальні, де слово його не буде почуто. Може бути, десь тут відбувається розрив між Грибоєдовим і героєм його пьеси.
У п’єсі
Я добре пам’ятаю монолог Чацкого “А судді хто?
“, щоб давати однозначную оцінку добуткам мудрейших класиків і їх безсмертним героям