Чи завжди потрібно казати правду? (твір-оповідання на основі почутого)
Що обманювати негарно, відомо всім. А якщо ти не хочеш казати правду, коли тебе про неї запитують?.. Наприклад, щоб не хвилювати старших якими-небудь неприємними новинами. Отримав у школі погану оцінку, але батьки сьогодні були дуже зайняті та не поцікавилися успіхами у школі.
А ти також нічого не сказав. Але ж не збрехав, не сказав, що оцінка відмінна. Поки згадають, можна й оцінку виправити…
Ось що розповів мені один товариш. Під час зимових канікул він гостював
Хлопцям суворо було заборонено виходити на лід. Це небезпечно. Але Олег, найвідчайдушніший з місцевих, весь час запрошував усю компанію на лід, і одного разу вони все-таки пішли. Лід був ще слабенький, у деяких місцях прогинався.
Ходили аж до темряви, каталися, веселилися. Прийшов Сашко (так звуть мого товариша) додому. Черевики, штани мокрющі. Бабуся вже хвилювалася. “Де це ви були? – запитує. – Я й на вулицю виходила, на гірці нікого не було”.
Сашко
Як не вмовляв Сашко бабусю нікому не розповідати, нічого з того не вийшло. Дізналися інші батьки. З хлопцями суворо поговорили, пояснили, що їхні прогулянки були дуже небезпечні. “Гей, та, зраднику, знатися з тобою не хочу!” – заявив Сашкові Олег. Сашкові стало дуже прикро.
Але два дні потому неподалік від берега провалився під лід рибалка. І хоча це був молодий і дужий чоловік, його ледве врятували. Добре, що поблизу були люди. Я сказав своєму товаришу, щоб він не засмучувався і не вважав себе за зрадника. Тим паче, що Сашко ще спочатку сказав Олегові про небезпеку, але той тільки засміявся у відповідь. Так, не можна виказувати друзів.
Але якщо вони, помиляючись або не розуміючи всього, чинять щось небезпечне, погане? Можливо, Сашкова чесність врятувала когось від лиха.