Оповідання Миколи Гоголя “Вечір проти Івана Купала” досить цікаве саме по собі і розповідає читачам не тільки про дивні вірування людей в існування нечистої сили. Це оповідання також піднімає перед читачами відразу кілька соціально-філософських питань. Одним з таких питань є відношення людини до грошей і фінансових благ, причому не тільки тим, які були зароблені цією людиною непосильною працею, а й тим, які були отримані нечесним шляхом.
У центрі розповіді Миколи Гоголя далеко не найбагатший молодий чоловік на ім’я Петрусь. Його
Петрусь це розуміє, але не може втриматися і таємниця його любові до дочки стає відома її батькові, який мало не б’є Петруся. На щастя, побиття не відбулися, але в засмучених почуттях хлопець відправився в питний. Там він випивав, але це ніяк не
Цей Басаврюк був відомий усій місцевості, його вважали якимось дивним і навіть побоювалися. Басаврюк зробив Петрусю пропозицію підзаробити не найбільш чесним чином, а Петрусь, незважаючи на настільки негативний образ Басаврюка, прийняв цю пропозицію. Втім, їх співпраця не закінчилася нічим хорошим. Погодившись зірвати цвітіння папороті, Петрусь прирік себе на співпрацю з нечистою силою, що призвело до загибелі маленького брата його коханої Івася.
Отримавши зароблені таким нечесним чином гроші, Петрусь далеко не став щасливим, хоча батько його коханої і дозволив йому одружитися з нею. Пізніше Петрусь і сам зник, що повною мірою показує, що нечесним чином зароблені гроші не можуть принести щастя.
Думається, що між твором Миколи Гоголя і реальним життям цілком можна провести деякі паралелі. Я не можу сказати, що в реальному житті завжди нечесні гроші і багатства несуть нещастя. Але все ж це дуже часто відбувається, тому що людина внутрішнє розуміє, що вона не заслуговує всіх цих багатств.
У таких випадках людину мучить совість і ні про яке щастя мови бути не може.