Балада Шіллера вражає своєю простотою і в той же час насиченістю емоціями. Короткий твір вмістив у себе і емоції людей, що чекають на цікаві та жорстокі видовища, і поведінку красивих сильних хижаків, яких людина кидає собі на розвагу. І на цьому тлі блискавкою проноситься історія кохання лицаря Делоржа й красуні Кунігунди. Та тільки чи можна їх стосунки назвати коханням?
Ми бачимо картину королівських розваг. На арену випускають лева – він спокійний і ніби зневажає увесь цей натовп, що називає себе цивілізованими людьми, а насправді
Аж ось по велінню короля випускають двох красенів-леопардів, вони нападають на тигра, здається, ось воно… починається! Та виявляється, що звірі мудріші за людей:
І вже підводиться лев;
Його могутній рев
Прогримів – і став спокій;
І, не давши волі злобі рвачкій,
Люті лягли по короткім бою.
Чим же тепер розважиться натовп? Довго чекати не прийшлось – на арену, прямо
Красуня просить його довести своє кохання та дістати її рукавичку. Не вагаючись, відважний лицар спускається на арену до звірів, і під переляканими поглядами натовпу, що від несподіванки затамував подих, приносить дівчині рукавичку. Вона у захоплені, її погляд обіцяє Делонжу щасливі хвилини кохання, натовп у захваті вітає сміливця, тільки лицар невеселий:
Він рукавичку в лице їй кинув:
“Подяки, дамо, не треба мені!” –
Сказав і її покинув.
Безперечно, юнак у цю хвилину за зовнішньою красою коханої побачив справжню Кунігунду, жорстоку й бездушну, для якої навіть людське життя подібне до іграшки в її розвагах. На моє переконання, цей страшний випадок у житті Делонжа, все ж таки відіграв і позитивну роль. Завдяки йому, в лицаря немов спала полуда з очей, і думаю, це дасть юнакові змогу краще розбиратися в людях.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)