Чеховські оповідання написано понад сто років тому. Люди нічого не чули і не знали ні про реактивні літаки, ні про телевізори, ні про освоєння космосу. По вулицях їздили дрожки, запряжені кіньми.
Асфальтованих тротуарів не було, як не було міських багатоповерхівок. Але люди, як і зараз, складали вірші, писали музику, картини, книжки, лікували людей. Вони відчували ті самі почуття, що і ми: любили, ненавиділи, страждали, заздрили. Хіба чимось відрізняються почуття героя з чеховського оповідання “Товстий і тонкий” від тих, які відчувають
Адже що робить тонкий? Дізнавись, що його колишній шкільний товариш має дуже високий чин, починає перед їм запобігати, підлабузнюватися, і доходить до кумедного:
“Сам він зіщулився, орбився, звузився… Його чемодани, клунки і коробки стиснулись, поморитись…”
А хіба з подібною поведінкою людей ми не стикаємося і за наших часів? Ми залежимо від людини, що має чималу вагу у суспільстві, ми перетворюємося и “тонких”. Звісно, є люди з сильним характером, які не поступаються принципами, але їх дуже мало. Товстому суєта тонкого була неприємна, і він поспішив піти.
Можливо, Чехов і
Адже інистий не став би переслідувати його за вільні стосунки. Раб сидить у самій люпині. Недаремно Чехов каже, що він намагався по краплі викорінити в собі раба.
А хіба випадок, описаний в оповіданні “Хамелеон”, не свідчить про раболіпство? Читати оповідання Чехова – виходить, вчитися викорінювати в собі раба.