Черемшина Марко – Біографія

Марко Черемшина, (справжнє ім’я: Іван Семанюк ) (13 червня 1874, Кобаки – 25 квітня 1927, Снятин) – український письменник і громадський діяч, адвокат, доктор права.

Народився в селі Кобаки Косівського повіту (Галичина).

Закінчив Віденський Університет (1906) і працював адвокатським помічником у делятині, а з 1912 адвокатом у Снятині, де активно займався громадсько-політичною, літературною і культурно-просвітницькою роботою.

Літературна діяльність

Навчаючись у Коломийській гімназії, юнак зацікавився тогочасним життям у Галичині

і на Буковині, передплачував майже всі тодішні часописи. На цей час припадають і його перші літературні спроби, які він підписує псевдонімами Василь Заренко, Марко Легіт. Згодом Марко Черемшина написав свій перший твір-драму “Несамовиті” і надіслав її на конкурс, оголошений львівським журналом “Зоря”.

Хоч драма була оцінена рецензентами позитивно, вона ні в друк, ні на сцену не потрапила, текст її загубився, збереглося лише два уривки чорнового автографа. Спроба сил у драматургії не пройшла марно для Черемшини: не ставши драматургом у повному розумінні, він став згодом визначним майстром психологічних

новел, характерною прикметою яких є глибокий драматизм.

Перше оповідання “Керманич” надрукував 1896 у газеті “Буковина”.

Упродовж 1900-1901 років у львівському “Літературно-науковому віснику” і чернівецькій “Буковині” була надрукована низка оповідань, які склали першу книгу письменника – “Карби. Новели з гуцульського життя”: “Святий Николай у гарті”, “Хіба даруймо воду”, “Раз мати родила”, “Зведениця”, “Більмо” та інші (разом 15), – присвячені зображенню життя темного й зубожілого гуцульського селянства за Австрії. Саме ця книжка відразу поставила Марка Черемшину на одне з чільних місць серед українських новелістів початку ХХ століття.

Після “Карбів” у творчості Черемшини залягла довготривала перерва, по якій з 1919 почали з’являтися його оповідання, присвячені руїні галицького села, спустошеного подіями першої світової війни: “Село вигибає”, “Село потерпає”, “Бодай їм путь пропала”, “Перші стріли” тощо.

Третій тематичний цикл становлять оповідання Черемшини, писані про життя селянства під гнітом польської влади: “Верховина”, “Ласка”, “Коляда”, “На Купала на Івана” та ін.

Сучасна йому критика відзначала високу майстерність письменника і багатство народної, часто ритмізованої мови. Зважаючи на спільне їм усім селянське походження і тематику творчості та дружні особисті зв’язки, в історії літератури Черемшину, Василя Стефаника і Леся Мартовича часто об’єднують під назвою “покутської трійці”.

У Львові до другої світової війни окремими виданням після “Карбів” вийшла збірка оповідань Черемшини: “Вибрані твори” (1929), “Твори. Повне видання”, т. І-III (1937), “Вибрані твори” (1938). Перше видання в УРСР “Село вигибає” зі вступною статтею Миколи Зерова вийшло 1925. Після того вибрані твори Черемшини видавано багато разів.

Загалом, літературний доробок Черемшини становить близько 60 літературних творів (за виключенням публіцистичних виступів в газетах та майже загубленими поетичними пробами покутянина) Нині в Кобаках у рідній хаті письменника створено музей. Є музей Марка Черемшини і в Снятині, де також споруджено пам’ятник-погруддя.

Кінематограф

За його оповіданням “Сльоза” створено мультиплікаційну стрічку “Різдвяна казка” (1993, “Укранімафільм”). Про нього знято фільм “Марко Черемшина” (1975).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Черемшина Марко – Біографія