Чередниченко дмитро – Біографія

Дмитро Семенович Чередниченко (30 листопада 1935, с. Межиріч, Канівський район, Черкаська область) – український письменник, поет, літературний редактор, педагог, мистецтвознавець. Член Національної спілки письменників України (1979). Перекладач литовської літератури.

Після Межиріцької середньої школи (1953) закінчив Київський педагогічний інститут імені М. О. Горького (1957), вчителював на Канівщині й Васильківщині (1957-1963), працював на журналістській та видавничій роботі (1963-1982).

Учасник діалектологічної експедиції в село Салтикову-дівицю

Куликівського району Чернігівської області (керівник Ф. Т. Жилко, 1955) та першої української антропологічної експедиції по Україні, Молдові, Білорусі й Московії (керівник В. д. дяченко, 1956), а також міжнародних конференцій з питань національної символіки, літератури й мистецтва.

З 1991 по 2002 редагував українознавчий часопис для українського шкільництва “Жива вода”. З лютого 1992 року керує літературним об’єднанням”Радосинь”.

Творчість

Автор поетичних книжок:

“Отава” (1966), “Межиріч” (1974), “Золоті струни” (1981), “Сад” (1983), “Рось” (1985), “доброю любов’ю” (1986), “Неопалима

колиска” (трилогія, 1987), “Брама” (1991), “Родень” (1995), “Наші стежки додому” (2000), “Батиха” (2002), “Нáвистка” (2004), “П’ятерик” (2005),

Автор науково-популярного видання “Павло Чубинський” (2005); книжок для дітей:

“Щедринець” (1968), “Чебрики” (1970), “Білий Чаїч” (1973), “Мандри Жолудя” (1973), “У країні майстрів” (1974), “Ковзанка” (1978), “Ми будуємо дім” (1980), “Жар-півень” (1985), “Священна діброва” (1995), “Гарна моя казочка?” (1998), “Вишневий острів. Три повісті для дітей” (2001).

Також автор повісті “Камінь-дерево” (2003), збірки казок, притч та оповідок “Летюча ящірка” (2003), поетичних “Ми ходили в зоосад” (2004), “Колискова для котика” (2004), “Горобець-хвастунець” (2005), “Котячий календар” (2006), повісті-казки “Хлопчик Горіхове Зерня та Лісовичка” (2007), книжки віршів, казок, притч та оповідань у серії “Хрестоматія школяра” – “Мандри Жолудя” (2007), поетичної збірки “Ластівки над Россю і над Німаном” (2010), книжок для дітей “Чого Волошка запишалася” (2012), “Коник коникові – брат”.

Автор педагогічних творів:

Українського букваря “Материнка” (1992); Шкільних читанок “Ластівка”, “Біла хата”, “Писанка” (1992), “Зелена неділя” (1993), “Короткого біографічного довідника” авторів цього букваря й читанок (під спільним псевдонімом Оксана Верес – разом із Галиною Кирпою); Тритомної читанки-хрестоматії для дошкілля “Український садочок” (1997-1998, спільно з Галиною Кирпою), Українського букваря-читанки “Соколик” (верстка), Тритомної хрестоматії світової літератури для початкової школи “Світ від А до Я” (спільно з Галиною Кирпою, 2007)); Антології поезії української діаспори “Листок з вирію” (спільно з Галиною Кирпою – книга перша, 2001; книга друга, 2002);

Перекладацька діяльність
Переклади зі словацької

Зі словацької – народних казок в антології “Співуча липка” (1981) та окремого видання “Словацькі народні казки” (1982, 1990), кáзки “Брати Місяці” (1981);

Переклади з литовської

Найбільше в Україні перекладав з литовської:

Мартінас Вайнілайтіс (“Мій янтарик”, 1980), Юстінас Марцінкявічюс (“Поезії”, 1981), Альфонсас Малдоніс (“Бурштин і троянди”, 1984), Марцеліюс Мартінайтіс (“У світлі серця”, 1985); Низка авторів в антології литовської поезії (1985, упорядкував разом із М. Карчяускасом), Ю. Някрошюс (“Чотири слова”, 1990), Кристіонас донелайтіс (поема “Літа” (1989), Вітаутас Юргіс Бубніс (роман “Час долі” (1986), Вінцас Міколайтіс-Путінас (“Повстанці” (2002), Алдона Пуйшіте (п’єса “Чорна королівна” (1993), С. Шалтяніс, Л. Яцинявічюс “Полювання на вогонь” (Балада про Моніку) (1988), Ю. Грушас “Геркус Мантас” (2002), Ю. Апутіс (триптих новел “Зелена звивина часу” (2004), Книги литовських народних казок “Чарівний перстень” (2006), Тетралогія В. Рачицкаса для дітей , Вітаутас Ландсбергіс (повісті “Любов коня домінікаса” й “Мишка Зіта”); Й. Авіжюс (“Пригоди та походеньки Барда”), В. Рачицкас (“Її ім’я – Ніппа”, “Ніппа хоче додому” та “Ніппа дома”), Я. Чюрльоніте (“Спогади про Чюрльоніса”), М. Мартінайтіс (“Кукутісові балади”); Еудардас Межелайтіс; П. Шірвіс, Юлія Жемайте, Костас Кубілінскас, В. Бложе, Альбінас Бярнотас, Робертас Кятуракіс, Йонас Стрєлкунас, Б. Балтрушайтіте, С. Гяда, А. Мікута, М. Карчяускас, А. Жукаускас, В. Реймеріс, В. Мозурюнас, Ю. Юшкайтіс, В. Шульцайте, В. Рудокас, В. Пальчинскайте, В. Каралюс, Няріма Нарута, Майроніс, К. Брадунас, А. Пуйшите, К. Шимоніс, К. Марукаса, П. Машьотас, К. Борута, Й. Ліняускас, А. Зурба, Б. Вілімайте, К. Сакалаускас-Ванагеліс, В. Петкявічюса, П. Цвірка, З. Геле, Вайжгантас, Я. дягутіте, Й. Мікелінскас, А. дабульскіс, Й. Білюнас, В. Креве, Р. Садаускас, А. Льобіте, Р. Скучайте, Р. Кашаускас, Л. Шимкуте, В. Бразюнаса, А. А. Йонінас, д. Пранцкєтіте, Г. Алексас, Б. Йонушкайте, д. Собецкіс, П. Пуките, В. Гедгаудаса, д. Чяпаускайте.

Переклади з латвійської

Александрс Чакс (“Поезії”, 1988); Імант Аузіньш, Кнутс Скуеніекс, М. Чаклайс, Юлій Ванагс.

Переклади з московської

М. Гончаров (“Кораблики”, 1979), В. Берестов (“де чаєчка живе?”, 1983, “Веселе літо”, 2008);

Переклади з чеської

Повісті А. Сантарової “Од вівторка до суботи” (1996), Я. Неруда, Я. Пельц, В. Стухла, Ю. доланський, Я. Скацел, Б. Ржіга, Я. Сайферт, Й. Чапек, О. Секора, Я. Гербен, К. Ербен, Е. Петішка, Ф. Тенчік, М. Флоріан, О. Сироватка.

Переклади з білоруської

Б. Максимович, Я. Колас, Сяргей Панізнік (біл.), О. Рязанов, І. Колесник, Я. Сіпаков, В. Вітка, В. Сидоренка,

Переклади з монгольської

д. Мягмар, Ж. Лхагва, Рінчен, Явухулан.

Літературознавство

Автор досліджень про Павла Чубинського, Степана Васильченка, Василя Сухомлинського, Кирила Стеценка, Михайла Кипу, Леоніда Полтаву, Ганну Черінь, Олексу Кобця, рід Симиренків, національну символіку; розвідок про українських та литовських письменників, художників, педагогів, про українсько-литовські літературні взаємини.

Упорядкував антологію літературного об’єднання “Радосинь” (2004), альманах творів членів об’єднання “Радосинь” для дітей “Сонячна Мальвія”(2005, 2007), у серії “Золота бібліотека” уклав збірку творів Степана Васильченка.

Друкувався у Литві, Білорусії, Латвії, Польщі, Чехії, Словаччині, Болгарії, Азербайджані, Монголії, США, Канаді. Твори перекладалися литовською, латиською, білоруською, московською, азербайджанською, болгарською, польською, монгольською мовами.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Чередниченко дмитро – Біографія