Чарівництво в “Казці про мертву царівну і про сімох богатирів” О. Пушкіна
О. Пушкін – геніальний російський поет із дитинства захоплювався народними піснями, казками. З ними ознайомила його няня, селянка-кріпачка Арина Родіонівна. Пізніше Олександр Пушкін використав фольклорні сюжети при створенні своїх чудових казок.
У “Казці про мертву царівну і про сімох богатирів” багато чарівних предметів, відбуваються незвичайні перетворення, тому вона належить до чарівних казок. Злій цариці дісталася в придане незвичайна річ:
Дзеркальце,
Воно бачило все на світі. Спочатку дзеркальце тішило мачуху:
Ти, цариця, всіх миліша, Всіх рум’яніша й біліша.
Але коли молода царівна розцвіла, мов квітка, дзеркальце побачило її красу й сказало про це мачусі. Воно ж розповіло цариці й про те, що пасербиця не загинула в лісі, а живе у семи богатирів. Вірний королевич Єлісей вирушив на пошуки нареченої.
Та ніде він не міг її знайти. Тоді королевич звертається до сил природи: Сонця, Місяця, Вітру. І вони, немов люди, розмовляють з Єлісеєм, співчувають йому. Ані Сонце, ані Місяць не
Бачив “вітер буйний” і вродливу царівну в кришталевій домовині у високій горі біля тихострумної річки. Нещасний Єлісей бажає
На свою царівну красну Подивитись ще хоч раз.
Він розшукує свою наречену. Любов і вірність королевича руйнують злі чари. Царівна ожила. А лиходійка-мачуха вмерла від люті, зустрівшись з царівною.
Сили добра перемогли сили зла. Щасливі царівна й королевич одружуються. У казці завжди є частка істини.
В реальному житті сила кохання й відданості навіть без допомоги чарівних речей можуть багато чого зробити доброго. А заздрість і злоба завдають шкоди в першу чергу тому, хто їх відчуває.