Чабанівський Михайло – Біографія

Михайло Іванович Чабанівський (справжнє прізвище Циба ) (18 вересня 1910, село Лигівка, Костянтиноградського повіту Полтавської губернії, тепер Сахновщинського району Харківської області) – 4 квітня 1973, Київ) – український письменник і журналіст.

Закінчив педагогічний технікум, вчився на заочному відділі Ленінградського університету.

З 1930 працює у радянській пресі. За другої світової війни – кореспондентом на фронті.

В 1931 в журналі “Робселькор” надрукував перший вірш “Слово піаністові” (№ 37 від 1931 р.), згодом у 1933

поему “Озівсталь”в газеті “Червоний боєць”.

Учасник Вітчизняної війни.

В 1949р. видав першу збірку оповідань “Свіжа скиба”. Потім виходять збірки: “Казковий край” (1951), “Перші сходи” (1952), “Алмаз” (1953), “Срібні ключі” (1953), “Степовий цвіт” (1956), повісті “Кам’яне небо” (1958), “Стоїть явір над водою” (1958), роман “Балканська весна” (1954 – 60).

У кінці 1950-их з позицій офіційної партійности гостро виступав проти шестидесятників. Звідки така інформація М. І. Чабанівський вів літературну студію ( відділ прози) при видавництві “Молодь”, а відомий український

поет дмитро Білоус вів відділення поезії, їх кімнати були поряд. Часто “поети” перебігали до відділення прози, бо Михайло Чабанівський розповідав дуже цікаві речі. Про це розповідав Борис Комар, письменник, лауреат премії ім. Лесі Українки.

Всіляко допомагав підніматися молодим талантам, не тільки прозаїкам, а й поетам. Його вдячними учнями називають себе письменники – В. Шевчук, М. Сом, М. Вінграновський, Михайло Сіренко, поет, лауреат преиії ім. В. Сосюри. В ахіві письменника збереглися його листи до Євгена Гуцала, в яких у важку хвилину підтримував письменника, гартував його характер, надихав мудрим добрим словом. Їздив з групою письменників рятувати Василя Симоненка…

М. І. Чабанівський, працюючи на посаді завідувача відділом прози у “Вітчизні” у 60-их роках, помітив молодий талант Павла Загребельного і запросив його переїхати до Києва. Згодом П. А. Загребельний посів замість М. Чабанівського цю посаду. В книжці “думки нарозхрист” П. Загребельний називає своїми вірними друзями М. Чабанівського та поета, перекладача, талановитого співака Теодора Бобиря. Був, правда, один епізод – М. Чабанівський покритикував Івана дзюбу, за те, що той нападав на Андрія Малишка. Михайло Іванович дуже переживав, коли “свої б’ють своїх”, закликав до згуртованості. Іван драч в статті “Жайворонок над Україною” (Газ. “Слово Просвіти” № 44, від 14 листопада 2012р.) наводить цікавий епізод про А. Малишка.” – Я привіз вас, хлопці, сюди на свято першого жайворонка. дивіться, що вони виробляють – поділили собі небо на свої гектари. І кожен старається. І кожен виспівує, як тільки може. І на певній відстані, щоб один одному не бути на заваді!… дисципліна.” Так мислив і М. Чабанівський.

Кожен має право творити і писати, не бути на заваді один одному.

За участь у бойових діях нагороджений:

Орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня, Орденом Червоної Зірки Багатьма медалями.

Рішенням ХХХ сесії Сахновщинської районної ради IV скликання від 25 січня 2006 року заснована літературна премія імені Михайла Чабанівського.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Чабанівський Михайло – Біографія