Михайло Іванович Чабанівський (справжнє прізвище Циба ) (18 вересня 1910, село Лигівка, Костянтиноградського повіту Полтавської губернії, тепер Сахновщинського району Харківської області) – 4 квітня 1973, Київ) – український письменник і журналіст.
Закінчив педагогічний технікум, вчився на заочному відділі Ленінградського університету.
З 1930 працює у радянській пресі. За другої світової війни – кореспондентом на фронті.
В 1931 в журналі “Робселькор” надрукував перший вірш “Слово піаністові” (№ 37 від 1931 р.), згодом у 1933
Учасник Вітчизняної війни.
В 1949р. видав першу збірку оповідань “Свіжа скиба”. Потім виходять збірки: “Казковий край” (1951), “Перші сходи” (1952), “Алмаз” (1953), “Срібні ключі” (1953), “Степовий цвіт” (1956), повісті “Кам’яне небо” (1958), “Стоїть явір над водою” (1958), роман “Балканська весна” (1954 – 60).
У кінці 1950-их з позицій офіційної партійности гостро виступав проти шестидесятників. Звідки така інформація М. І. Чабанівський вів літературну студію ( відділ прози) при видавництві “Молодь”, а відомий український
Всіляко допомагав підніматися молодим талантам, не тільки прозаїкам, а й поетам. Його вдячними учнями називають себе письменники – В. Шевчук, М. Сом, М. Вінграновський, Михайло Сіренко, поет, лауреат преиії ім. В. Сосюри. В ахіві письменника збереглися його листи до Євгена Гуцала, в яких у важку хвилину підтримував письменника, гартував його характер, надихав мудрим добрим словом. Їздив з групою письменників рятувати Василя Симоненка…
М. І. Чабанівський, працюючи на посаді завідувача відділом прози у “Вітчизні” у 60-их роках, помітив молодий талант Павла Загребельного і запросив його переїхати до Києва. Згодом П. А. Загребельний посів замість М. Чабанівського цю посаду. В книжці “думки нарозхрист” П. Загребельний називає своїми вірними друзями М. Чабанівського та поета, перекладача, талановитого співака Теодора Бобиря. Був, правда, один епізод – М. Чабанівський покритикував Івана дзюбу, за те, що той нападав на Андрія Малишка. Михайло Іванович дуже переживав, коли “свої б’ють своїх”, закликав до згуртованості. Іван драч в статті “Жайворонок над Україною” (Газ. “Слово Просвіти” № 44, від 14 листопада 2012р.) наводить цікавий епізод про А. Малишка.” – Я привіз вас, хлопці, сюди на свято першого жайворонка. дивіться, що вони виробляють – поділили собі небо на свої гектари. І кожен старається. І кожен виспівує, як тільки може. І на певній відстані, щоб один одному не бути на заваді!… дисципліна.” Так мислив і М. Чабанівський.
Кожен має право творити і писати, не бути на заваді один одному.
За участь у бойових діях нагороджений:
Орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня, Орденом Червоної Зірки Багатьма медалями.
Рішенням ХХХ сесії Сахновщинської районної ради IV скликання від 25 січня 2006 року заснована літературна премія імені Михайла Чабанівського.