Цей світ “Гамлета”

Про роль і значення другорядних героїв зазначеної трагедії для повноцінного сприйняття основного її героя та художнього твору в цілому Традиційно у процесі пообразного аналізу основна увага приділяється головним персонажам, оскільки, за законами літератури, у долях головних героїв художньо віддзеркалюється авторська думка, відтворюється основний конфлікт твору. Проте будь-який літературний герой, другорядний чи позасценічний, у літературному творі є дійовою особою і носієм певного типу історичної свідомості.

У літературі останніх

років з’явилися Твори, в яких другорядні за класичним сюжетом герої посідають перші місця і починають грати головні ролі. Так, Розенкранц і Гільденстерн є головними героями п’єси Т. Стоппарда “Розенкранц і Гільденстерн вже мертві”, Гертруда і Клавдій – герої оповідання Дж. Апдайка, а Гораціо став головним героєм парафраза Б. Акуніна “Гамлет”. Прагнучи до повного усвідомлення характеру взаємозв’язків між художніми елементами літературного твору, необхідно проаналізувати не тільки магістральні сюжетні лінії та позиції головних героїв.

Цікавими для дослідника стають додаткові сюжети, долі

і дії другорядних героїв. Подібний підхід дає змогу відкрити нові, не менш важливі аспекти у процесі сприймання, аналізу та розуміння твору.

Спробуємо розглянути трагедію крізь стосунки, ставлення до Гамлета другорядних героїв.

Простір трагедії – це багатовекторна структура, майже кожен вектор якої унаочнює існуюче протистояння головного героя і певних персонажів п’єси. Всі героїу “Гамлеті” постають безпосередніми учасниками драматургічного дійства і можуть бути об’єднані в своєрідні пари за ознаками як схожості, так і антагоністичності. Проте єднання чи протистояння героїв трагедії є рухливим, ситуативним і відбувається за ознаками родинних зв’язків тадолі, спільних інтересів або позицій.

Умовно перший вектор на полі драматичного конфлікту представлятимуть Клавдій і Гертруда. Мати й дядько головного героя трагедії – правителі, які узурпують владу хоча, за традиційною інтерпретацією, Гертруда найчастіше сприймається як мимовільна жертва, І Гертруда, і Клавдій можуть виступати як антиподи.

Другий – Полоній і Озрік. Канцлер Данського королівства, який перебуває на верхівці феодального суспільства, і дрібно-поміснийдворянин, погана копія талановитого інтригана, єднаються в готовності виконати будь-який наказ влади, не забуваючи про свою користь.

Третій – Офелія й Лаерт – дочка й син Полонія, чия доля безпосередньо пов’язана із вчинками Гамлета. За традиційною версією, Офелія й Лаерт – жертви, маріонетки або мимовільні прислужники влади.

Четвертий – Гораціо.. Розенкранц Гільденстерн – товариші Гамлета по навчанню у Віттенберзькому університеті. У переліку дійових осіб Гораціо зазначений як друг принца. Він завжди поруч із ним, окрім тих моментів, коли з’являються Розенкранц і Гільденстерн. Цих героїв принцтакож вважає своїми друзями, проте, на думку глядачів (читачів), вони приймають бік влади й стають виконавцями її наказів.

Майже повна відсутність персо-ніфікаційних ознак дає можливість сприймати їх як одного героя.

П’ятий – принц Фортінбрас. Гамлет не зустрінеться з ним на сцені, однак відчуття того, що Фортінбрас є своєрідним двійником головного героя, не зникає. Деякі події життя норвезького принца збігаються з історією принца Гамлета (як, до речі, і з історією Лаерта), проте життєві пріоритети кожен визначає по-своєму.

У реальному просторі трагедії Фортінбрас може бути парою своєму батькові, вбитому королем Гамлетом, самому Гзмлету і Лаертові.

Поза системою реально діючих героїв залишається персонаж, який інспірує зав’язку головної сюжетної лінії. Це Привид, Тінь батька Гамлета. Сфера реалізації цього персонажа обмежується спілкуванням з Гамлетом, Привид підштовхує принца Гамлета до активних дій. Події, що відбулися до початку вистави, переводяться у площину морального вибору і спонукають героя до визначення пріоритетів буття, до пошуків та утвердження, навіть ціною життя, нової системи цінностей

Проте дослідниками розглядається й інший варіант можливої схематизації образної системи трагедії: Гамлет – два королі (Гамлет, Клавдій); Гамлет – дві жінки (Гертруда, Офелія); Гамлет – молоді васали, яких принц вважає друзями (Гораціо, Розенкранц-Гільденстерн); Гамлет – сини-месники (Фортінбрас, Лаерт).

За будь-яким варіантом розгляду трагедії роль другорядних персонажів у розумінні подій, думок та вчинків головного героя є значущою, а розкриття багатошаровості художньої площини твору було б неможливим без врахування своєрідних схрещень думок і позицій головного і другорядних героїв. “Між персонажами, – читаємоуліте-ратурному коментарі О. А. Анікста, – проглядаються нитки зв’язку. Нічого в трагедії не ізольовано, все взаємопов’язано, людські долі схрещуються, і Гамлет не тільки те, що він є сам по собі, але й який він у своїх стосунках з іншими”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Цей світ “Гамлета”