Боровиковський Левко Іванович Ледащо

(Баляда)

Зле подумай,- то лукавий Мов за руку поведе.

Недалеко від Полтави, Де широкими гіллями Ліс над Ворсклою гуде,- З предка, з діда хуторами Незавидний жив козак. Сотник-предок на полях, З яструбами-козаками, І з вильотами, усами, Сіяв ляха по степах: Шаблю – кіска вищербляла, Шапка – маком розцвітала. Коник – соколом літав… А у внука над стіною Шабля вищербилась – ржою. Кінь – на стійлі задрімав, Замість шаблі та рушниці Брязка чарка по полиці, Ляха – в пляшці воював.

Те, що предки потом збили, Скарб, худобу накопили

– Все козак прогайнував: Сіли злидні хуторами, А наслідничок – руками Кішці й хвіст не зав’язав… Що ж задумав? Він душею – І без праці, без трудів – Поєднать схотів чортів; І північною добою Із руки своєю кров’ю Лист лукавим написав, І зжидав гостей на лаві… (Зле задумав – а лукавий Мов над шиєю стояв). Жде та жде їх…

Під полою Поле й ліс приспала ніч; Вже понурою порою Півень проспівав північ; Світло в небі догоряло: Все, як в кладбищі, мовчало – Не шархне на гілці лист… К світу – вихрі закрутили, Писк піднявши, пси завили: Бризки, регіт, гомін, свист! Вся земля заколихалась, Стая пугачів

зібралась На оселях в хуторах, На воротях, на тинах… Чорт із двірнею своєю Вперся в хату – за душею І, як в бурю грім, гримить: “Ти бажав на душу свата? – Я твій сват! Та людська хата Не для нас…- Чорти!

Беріть! Будем в пеклі душу гріть!.” І з громовими словами Двірня,- в пір’ї, в ковтунах, Ланцюгами, кайданами На руках і на ногах,- Козака кругом вмотали; Як листок, козак трусивсь! (Чорт на страхи не дививсь). Грім креснув, і дощ полився…

В ад тягли… Козак моливсь… І аж в пеклі б опинився – Якби не…- пробудивсь.

Село Милюшки, 1830.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

alt

Дізнайтесь вартість своєї роботи

Безкоштовна оцінка замовлення!

Оцінимо за півгодини!

Боровиковський Левко Іванович Ледащо