Богдан Лепкий – Поезія

ПОЕЗІЯ І Поезія, друже, всюди є – І в людях, і в природі, І, поки чоловік жиє, Її умерти годі. Вона сміється на устах Маленької дитини, Вона летить до нас у снах, Як вітер з верховини.

Вона нам працю солодить, Співає при роботі, Алмазом ясним мерехтить

В кривавім людськім поті. Вона у бурі, в реві фаль, В збіжжях-ланах на полю, Вона і там, де гостра сталь

Мигтить, б’ючись за волю. Вона в дощі, в снігу, в імлі, В курнім осіннім димі – Найменше ж, друже, єсть її

В химернім ритмі й римі. ІІ Коли тобі говорять, Що хоч і не найгірші Поезії ти

пишеш,

Так все ж вони – лиш вірші; Що в віршах твоїх годі Стрінути щось нового І що таких поетів,

Як ти, на світі много; Коли тобі говорять, Не слухай того, брате, А критикові свому

Ти можеш так сказати: Думаю – добре б було, Добродію учений, Коли би ви весною

Пішли у гай зелений Й послухали, як вітер З листками розмовляє, Як пахнуть свіжі квіти, Як соловій співає;

Як в лузі на калині Кує зозуля сива, Як хмара по блакиті

Мандрує білогрива; Як буря табунами Гуляє по долині,

Як дзвонять на тривогу Дзвіночки темно-сині; Й поглянули, як з глуші, З веселкою на скрані, Стрійна в імлу перлисту

Виходить

казка-пані; Вам двадцять літ минуло, І бачили ви много, А глядите – неначе

На щось зовсім нового. Бо квіти, птахи, хмари – Одна краса, та й годі! Лиш фялків не садіть ви

З цибулею в городі. . . . . . . . . . . . . . . . Поезія правдива Цвіте в душі, як весна,

Й таємно творить дива, Задумана, чудесна.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)
Богдан Лепкий – Поезія