Людвіг Ван Бетховен народився 16 грудня 1770 року у місті Бонні в родині потомствених придворних музикантів. Батько Бетховена був придворним тенором, він викладав спів, музичну теорію і гру на клавесині. Коли він виявив феноменальний талант свого сина, то будучи натурою досить легковажною і корисливою, не тільки не допоміг Людвігу в художньому розвитку, але і прирік хлопчика на нестерпні технічні тренування, мріючи зробити з нього вундеркінда.
Але його надії і очікування розтанули, як дим, після перших же публічних виступів (в Кельні в 1778 році
Після невдалих виступів батько Людвіга не тільки перестає цікавитися подальшим музичним розвитком сина, але й забороняє йому відвідувати освітню школу. Але, незважаючи на це, хлопчик починає займатися самоосвітою і домагається колосальних результатів. Він вивчив французьку та італійську мови, знав латинь
До одинадцяти років Людвіг вчиться у випадкових і посередніх музикантів – грі на клавесині та флейті його навчав Пфейфер, грі на скрипці він навчався у Ровантіні, а грі на органі – у Коха і Зеезе. Але в 1779 році в Бонн приїжджає призначений на посаду керівника придворного музичного театру Крістіан Готліб Нефі. Ця людина відома як композитор, органіст і музичний письменник. Він зробив величезний внесок у творче життя молодого Бетховена.
З 1781 року Нефі дає Людвігу уроки музичного мистецтва і гри на органі. Крім цього, він дуже багато пише в своїх музичних статтях про разючий таланті Бетховена і всіма силами допомагає виданню його перших творів.
Але дуже скоро Бетховен бере від Нефі все, що той міг йому дати, і їх стосунки учня і вчителя переростають у велику дружбу. Але Людвіг не хоче зупинятися на досягнутому, і його нестримно тягне до Відня. У травні 1787 року збувається мало не найзаповітніша мрія Бетховена – він був представлений у Відні Моцарту і справив на нього дуже сприятливе враження.
Згодом Моцарт в розмові зі своїми друзями промовив: “Зверніть на нього увагу, він всіх змусить про себе заговорити”.
Бетховен приймає рішення залишитися у Відні, але, дізнавшись про важку хворобу матері, повертається в Бонн. Десь у вересні 1787 року після смерті матері Людвіг стає главою сім’ї, так як батько не зміг гідно перенести втрату дружини і постійно перебував у хворобливому запої. Таким чином, на плечі Людвіга лягає турбота про двох своїх молодших братів. Щоб утримувати родину, Бетховен працює днями і ночами.
Вдень він дає уроки музики в приватних будинках, грає на органі в капелі і соборі, а ввечері служить в театральному оркестрі, ну а ніч – єдиний час, коли у нього є можливість писати музику. Слід зазначити, що його професійна діяльність почалася ще в 1782 році, з того що Бетховен заміняв Нефі у якості придворного органіста, коли той був у від’їздах. У 13 років він уже грав на клавесині в придворному оркестрі, а через рік його перевели на посаду помічника органіста з постійним окладом.
Цей важкий і насичений боннський період закінчується в 1792 році, коли знаменитий австрійський композитор Йозеф Гайдн, захоплений імпровізаціями і творами Бетховена, запрошує його до Відня, обіцяючи керувати його заняттями. Друзі влаштовують братів Людвіга на роботу, і Бетховен їде до Відня.
Майже відразу після приїзду до Відня Бетховен починає блискучу кар’єру піаніста-віртуоза. Але це не заважає йому займатися своєю музичною освітою. Гайдн дає Людвігу уроки музичного твору, але вони люди різних поколінь і Бетховен відлякує Гайдна своїми революційними поглядами. І в 1794 році Гайдн, відправляючись в Лондон, передає свого учня теоретику І. Г. Альбрехтсбергеру і їх заняття на цьому припиняються.
Уроки контрапункту у Альбрехтсбергерга, які тривали всього рік, принесли Бетховену велику користь. У ці ж роки Людвіг вчився і у чеського композитора Алоїза Ферстера техніці квартетного листа. А у Сальєрі, який був знаменитим композитором італійської оперної школи, він брав уроки вокального листа на італійські тексти.
До тридцяти років Бетховен завойовує загальне визнання і глибоку повагу. У 1802 році Бетховена спіткало страшне горе – він почав втрачати слух. Втручання лікарів не принесло ніяких результатів – хвороба прогресувала і ставало ясно що вона невиліковна.
Це був величезний удар для композитора і він почав подумувати про самогубство. З веселої життєрадісної людини він перетворювався в відлюдну і замкнуту істоту. І тільки непереборна тяга до музики і потреба створювати прекрасне допомогли йому повернутися до повноцінного життя.
З 1808 по 1810 роки на творчість Бетховена величезний вплив мав Гете. У 1812 році відбулася їхня перша зустріч, яка принесла обом велике розчарування, так як Бетховен терпіти не міг можновладство, а Гете був незрозумілим революційний настрій композитора. Їх особисті стосунки на тому й закінчилися. Вінця життєвої слави Бетховен досяг у 1812-1814 роках. Йому було присвоєно звання почесного громадянина Відня. Однак останні роки його життя були похмурими, так як у композитора було занадто багато життєвих негараздів і матеріальних нестатків.
Смерть Людвіга Ван Бетховена настала 26 березня 1827 після довгої і болісної хвороби.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)