Білий вірш

Білий вірш – неримовані вірші з чіткою внутрішньою метричною структурою, де на місці рими лишається чиста клаузула. Найбільшого розвитку Б. в. досяг у драматургічних жанрах (В. Шекспір, дж. Мільтон, Й.-В.

Гете, О. Пушкін, І. Кочерга та ін.), за класичний взірець яких можуть правити твори Лесі Українки (“У пущі”, “В катакомбах”, “Йоганна, жінка Хусова”, “Лісова пісня”, “Бояриня” та ін.), де п’ятистопний ямб, позбавлений рими, набуває гнучкої та природної інтонації. В ліриці, якщо мовиться про Б. в., використовуються

будь-які віршові розміри, як двостопні, так і тристопні:

Біліли зорі, мов кульбаба, І місяць ріс, мов молочай; Як поле ширшало під вітром, Коні прийшли до водопою (… )

(Патриція Килина).

Або:

Не збагну. Чи наснилось, а може, насправді… Наче в трави пірнаю, наче в травах тону… А на поміч не кличу.

Немов божевільний, Вигрібаю чогось на глибінь

(В. Марочкін).

У ліричному вірші, на відміну від драматичних творів, Б. в. може поділятися на строфи. Такий поділ здійснюється завдяки чергуванню переважно окситонних та парокситонних, а також дактилічних і гіпердактилічних клаузул.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Білий вірш