БЕРЖЕРАК, Сав’єн Сірано де

(1619 – 1655)

БЕРЖЕРАК, Сав’єн Сірано де (Bergerac, Savien Cyrano de – 06.03.1619, Париж – 28.07.1655, Саннуа) – французький письменник.

Народився у збіднілій дворянській сім’ї. Батько Бержерака був адвокатом. Майбутній письменник навчався у столичному колежі Бове, що входив до Паризького університету. У колежі він додав до свого справжнього прізвища Савіньєн “де Бержерак” і гасконська родина з цим прізвищем деякий час володіла маєтком його батька). Закінчивши навчання (1637), він мріяв прилучитися до великосвітського товариства, але натомість

проводив час у тавернах у товаристві молодих поетів.

Кілька разів юнак брав участь у дуелях. Будучи позбавленим фінансової підтримки батька, Бержерак вступив на військову службу, записавшись у королівську гвардію (1639-1641). Він був відважним солдатом (мав прізвисько “Демон хоробрості”), був кілька разів пораненим, однак незалежний характер і гострий язик перешкодили йому здобути прихильність начальства, тому й кар’єри він не зробив. Вийшовши у відставку і повернувшись у Париж, Бержерак знову зажив життям літературної богеми: намагався поліпшити свої справи карточного грою і здобув репутацію дуелянта,

забіяки та скандаліста. Проте життя Бержерак водночас було сповнене заняттями філософією (він відвідував лекції філософа П. Гассенді), науками, напруженою літературною працею.

У 1652 р. бідний, хворий і самотній поет знайшов собі заступника в особі герцога Д’Арпажона. Помер Бержерак у результаті нещасного випадку (з даху недобудованого будинку на нього впала балка) у віці 36 років.

Літературна спадщина Сірано невелика. За життя Бержерак майже не вдавалося опублікувати своїх творів. З-поміж тих, що вийшли друком, здебільшого були поезії (сонети, рондо, бурлески), які друкувалися у збірках інших поетів.

Одним із перших значних творів Бержерака була комедія “Осміяний педант” (“Lе Pedantjoue”, 1646-1647), чи не перша французька “комедія звичаїв”. У ній сатирично зображено тодішню французьку школу та її педагогів, зокрема під маскою “вченого дурня” з претензіями на вишукані салонні манери виведено директора колежу Бове – абата Гранже. Деякі сцени з цієї комедії запозичив для своїх “Витівок Скапена” Ж. Б. Мольєр. Бержераку-драматургу належить також класицистична трагедія на давньоримську тему “Смерть Агріппіни” (“La Mortd’Agrippine”, 1653).

Головний герой п’єси – бунтівний полководець і “солдат-філософ” Сеян, котрий очолює заколот проти імператора Тіберія. Написана у час Фронди, трагедія яскраво відобразила деспотизм Тіберія, вона сповнена різких випадів проти церкви та духівництва (“жерців”).

Наприкінці 40-х pp. XVII ст. Бержерак взяв активну участь у русі Фронди. Як і інші письменники-фрондери, він писав “мазаринади” – дошкульні віршовані памфлети проти кардинала Мазаріні.

Серед них: “Прогорілий державний міністр”, “Безкорисливий газетяр”, “Сучасна Сивілла”, “Вірний радник”, “Скарги трьох станів королеві-регентці”. Щоправда, у 1651 р. Бержерак змінив своє ставлення до Мазаріні, пояснюючи його дії інтересами держави (“Лист проти фрондерів “). До мазаринад примикають “Листи” (“Les lettres”) – памфлети, у яких Бержерак піддав осуду та критиці політичних діячів, лікарів, педантів, духовних осіб і письменників.

1654 р. “Листи” разом із “Осміяним педантом “і “Смертю Агріппіни” увійшли у книгу Бержерака “Різні твори” (“Les ouvres diverses”).

Посмертно, 1657 p., була видана головна книга Сірано – “Інший світ, або Держави та імперії Місяця” (” L’autre Monde ou les Etats et les Empires de la Lune”, 1647-1650). Це – утопічний роман, роман-подорож, один з перших науково-фантастичних романів у літературі. Серед його основних літературних джерел були “Утопія” Т. Мора, “Місто Сонця” Т. Кампанелли і “Людина на Місяці” Ф. Годвіна. Соціально-політичний лад Місячної держави, відносини людей, їхні ідеали протилежні тим, що існують у Франції. Автор поєднує примхливу фантастику з науковими гіпотезами та відкриттями.

Сатирично зображуючи мешканців Місяця, Бержерак критикує суспільні вади свого часу, засуджує війни, мріє про соціальну рівність людей.

У 1662 р. вийшло друком продовження “Держав Місяця” – незавершена книжка “Держави та імперії Сонця” (“Les Etats et Empires du Soleil”). У ній Бержерак розповідає про земні біди та поневіряння, про ті жорстокі гоніння, яких він зазнав через свої передові погляди. З цієї країни невігласів, фанатиків, тюремників і шпигунів птахи несуть автора у фантастичні країни – держави Сонця: царство живих дерев, державу мудрих птахів, країну філософів.

Інтерес до постаті письменника відродився завдяки героїчній комедії Е. Ростана “Сірано де Бержерак” (1897), у якій образ Бержерака було романтизовано і навіть міфологізовано. Творчість Бержерака вплинула на подальший розвиток літератури: від “Мандрів Гуллівера” Д. Свіфта і “Мікромегаса” Вольтера до науково-фантастичного роману ХІХ-ХХст.

Є. Васильев


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

БЕРЖЕРАК, Сав’єн Сірано де