І. Б. Брехт і експресіонізм. (Б. Брехт почав писати у роки Першої світової війни, коли провідним напрямом німецького мистецтва став експресіонізм. Хоч згодом драматург і наполягав на тому, що не належав до цього напряму, однак він зазнав впливу експресіонізму.)
1. Драма – провідний жанр експресіонізму. (Головну мету експресіоністи вбачали не в об’єктивному відображенні дійсності, а у вираженні “динамічної волі суб’єкта”. Це воля, яка, скоряючись, мусить творити свій світ, де пануватиме активність. “Світ існує, повторювати
2. Принцип “активності” й експресіонізм. (Принцип “активності”, покладений в основу естетики експресіонізму, якоюсь мірою задовольняє потребу часу – активно втручатися в життя.)
ІІ. Створення “епічного театру”. (Основний принцип естетики “епічного театру” можна вбачати у словах Брехта: “Ми визначаємо нашу естетику, так само як і нашу етику, потребами боротьби”.)
ІІІ. Принципи “епічного театру”.
1. Намагання впливати передусім на “розум”, а не на “серце”. (Брехт писав: “Ми діти епохи науки”. Він проголосив
2. Значення боротьби за інтелектуальність мистецтва. (Народжена у полеміці з декадентським театром, ідея розуму звучала на противагу бергсоніанству, фрейдизму та близьким до них течіям, а з приходом фашизму з його ставкою на таємні інстинкти ідея розуму набула революційного звучання.)
3. Критичне ставлення до природи й суспільства. (“Критичне ставлення до річки полягає в тому, що виправляють її русло: до плодового дерева – в тому, що йому роблять щеплення; до пересування у просторі – в тому, що створюють нові транспортні засоби; до суспільства – в тому, що його перетворюють”, – писав Брехт.)
4. Ефект “очуження”. (Інакше його називати ефектом відсторонення. Цей ефект ставив завданням мистецтва – змусити читача чи глядача побачити предмет, явище як щось незвичайне, дивне. Мета цього – змусити глядача діяти, приймати рішення.
Тому п’єси Брехта побудовані так, аби викликати інтерес не до розв’язки, а до ходу дії.
Ефект “очуження” допускає прямі звертання до залу, не пов’язані з сюжетом пісні. Брехт передбачив використання у п’єсах хорів, чергування віршів і прози, діалогу й пісні, зміну оформлення при відкритій завісі, застосування масок тощо.)
ІV. “Реалістичність” театру Б. Брехта. (Брехт писав: “Зазвичай вважають, що витвір мистецтва тим реалістичніший, чим легше в ньому впізнати реальність. Я протиставлю цьому визначення, що витвір мистецтва тим реалістичніший, чим краще для пізнання в ньому освоєна реальність”.)