Ми живемо в епоху бурхливого розвитку цивілізації. Небаченими досі швидкими темпами йде зростання великих та малих міст, розширюється промислове будівництво, збільшується кількість населення, зростає експлуатація всіх природних ресурсів. У зв’язку з цим охорона навколишнього середовища стала для людства однією з найважливіших, злободенних проблем. Прозоре чисте повітря, блакитні ріки, озера, джерела, величні ліси, квітучі гаї, захищені від водної та вітрової ерозії поля – все це величезне багатство може зникнути, якщо людство не схаменеться.
Ми маємо жити не лише сьогоднішніми потребами, а й дбати про стан природи завтрашнього та майбутніх днів.
Люби природу не як символ
Душі своєї,
Люби природу не для себе,
Люби для неї.
(М. Рильський )
Здайна люди ставилися до природи з повагою (первісні люди навіть обожнювали її, наділяючи неживі предмети, наприклад, камінь, душею). А як щедро оспівана вона у народних піснях.
Місяць на небі, зіроньки сяють,
Тихо
В човні дівчина пісню співає,
А козак чує, серденько мре.
Люди часто забувають або, швидше, не помічають того, наскільки щедра наша Земля: рослини та дерева дають нам змогу дихати чистим повітрям, поля годують нас хлібом та овочами, водоймища – рибою, на луках пасуться тварини, що дають молоко, м’ясо, вовну. Але чутно вже перші дзвіночки, які можуть перетворитися на могутні набатні дзвони: з Дніпра виловлюють риб-мутантів, з’являються овочі ненормальних розмірів. Не кажучи вже про те, що кожного року десятки, якщо не сотні видів Рослин та тварин потрапляють до Червоної Книги, тобто їм загрожує небезпека повного зникнення.
А скільки їх вже щезло…
Необхідно пам’ятати про те, що людина – лише один із видів живих істот на Землі, і якась маленька комашка має не менше прав на життя, ніж людина, а може, й більше, тому що жодна тварина не завдає стільки шкоди навколишньому середовищу, як це робить людина.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)