З Італії Гете повернувся у Веймар, назад у тісний мирок німецької провінції. Але тепер поет не стане тягти на собі весь вантаж неповороткої колимаги урядових справ. Гете вже не перший міністр, у його веденні залишилися тільки просвітні установи, насамперед Веймарский театр і Иенский університет. Дозвілля для Творчості більше, але творчий підйом, викликаний подорожжю, незабаром проходить.
Великі плани застигають на півдорозі. Давно задуманий і початий ” Фауст ” усе ще не завершений, кінцевий підсумок шукань героя неясний авторові.
В 1789 г. із Франції доноситься звістка про падіння Бастилії. Починається революція. У ці тривожні для старої Європи роки особливо різко виступили протиріччя у світогляді Гете. Йому огидний застій німецької глушини, але його лякають вітри більших змін, що несуться із Франції, вони змушують опасливо ежиться веймарского міністра: адже під їхнім лютим подувом можуть, як карткові будиночки, розсипатися вибудувані їм ідейні й моральні зміцнення: ілюзія про особисту незалежність поета при дворі
“У ньому постійно відбувається боротьба між геніальним поетом, якому злиденність навколишнього його середовища вселяли відразу, і сторожким сином франкфуртского патриція або веймарским таємним радником, що бачить себе змушеним укласти з ним перемир’я й звикнути до нього. Так, Гете те колосально великий, те дріб’язковий, те це непокірливий, глузливий,, що нехтує мир геній, те обережний, всім задоволений вузький філістер” ,- напише про нього Фрідріх Энгельс. Веймарский міністр, співак античної гармонії, не міг співчувати армії санкюлотів. Але один із прозорливейших людей свого часу, Гете змушений був визнати всесвітньо-історичне значення подій, що відбуваються.
20 вересня 1792 р., у день перемоги французьких республіканських військ при Вальми, Гете, що перебував біля поля бою разом з герцогом Саксен-Веймарским і його армією, сказав: “Із цього місця й із цього дня починається нова епоха всесвітньої історії”.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)