Баєчка – різновид байки, невеличкий, здебільшого віршований гумористичний чи сатиричний твір. Розвиток Б. пов’язаний передовсім з іменем Л. Боровиковського (1809-89), автора збірки “Байки й прибаютки”, в якій чільне місце було відведено міні-байці. Поет вважав, що байка належить переважно до сатиричної, викривальної літератури, а “прибаютка” – до гумору.
Повнокровному розвиткові Б. перешкоджала усталена думка, нібито цей жанр несерйозний, не вартий уваги письменника. Таке твердження розвіяли талановиті байкарі М. Годованець, П. Сліпчук, П. Ключина, П. Глазовий, створивши ряд оригінальних Б. Значного поширення в новітній українській літературі здобули Б.-притчі, Б.-агітки, Б.-фейлетони, Б.-епіграми, Б.-жарти. Кожна з них – крилатий вислів, у якому у високохудожній формі висловлено повчальний досвід чи узагальнене спостереження.
Міні-байки прості, афористичні і легко запам’ятовуються. Серед новітніх байкарів найбільш плідно цей жанр освоював М-Хижко: Одна дорога в Кабана: Від корита до багна. У Трутнів нема буднів, А в Бджіл – неділь.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)