Із теорії літератури нам відомо, що всі Твори мистецтва слова заведено поділяти на три роди – лірику, епос та драму. Давньогрецька культура – насправді унікальне явище, бо саме вона дала нам не тільки драматургію та театр, а й лірику. Сама назва цього роду літератури досить промовиста: лірика і ліра. Давньогрецькі поезії часто виконувались у музичному супроводі, що допомагало античним поетам якнайповніше передати свої почуття, розчулити та схвилювати слухачів.
Але й без музичного супроводу античні твори здатні зацікавити і схвилювати
Найвидатнішими античними поетами традиційно вважають Тіртея, Архілоха, Анакреонта та поетесу Сапфо. Кожен з цих авторів зробив неоціненний внесок у розвиток форм поезії, має індивідуальний стиль, створив неповторні образи. До нас дійшло не так багато свідчень про долю давніх митців, але навіть ті, що збереглися, пройшовши крізь століття та навіть тисячоліття, цікаві нам не лише з точки зору розуміння їхньої Творчості, а й змушують нас замислитись над долею людини, і часто є повчальними.
Архілох народився і жив у період складних соціальних конфліктів. Його батько був аристократом, а мати – рабинею
У творах він закликає нас мужньо зносити усі випробування долі. (поезія “Серце, серце”). Архілох писав прекрасні елегії та гімни, а також епіграми, у яких висміював соціальну несправедливість та людські вади, і саме він створив чи не найпопулярнїший за всіх часів віршовий розмір – шестистопний ямб. Грецька мова має свої фонетичні особливості, зокрема тільки притаманну природу наголосу – так званий тонічний наголос, це робить її мелодійною, але навіть мови з іншими фонетичними системами перейняття греків – настільки він припав до душі поетам.
Яскравою постаттю був Анакреонт. Його поезії легкі і вишукані… Мабуть, тому світова слава Анакреонта не згасла з часом, і в багатьох країнах у різні часи ноні твори ставали дуже популярними: придворні Франції захоплювались ними і навіть такий термін – “анакреонтичний поет”, тобто поет, який наслідує і Анакреонта), Німеччина та Британія XVIII сторіччя дала світові нові твори в дусі Анакреонта, навіть О. Пушкін написав вірш “Подражание Анакреон-IV”! Що ж саме в творах античного лірика приваблює читачів протягом багатьох сторіч?
До нас дійшли далеко не всі твори, написані Анакреонтом, але його нині шкірний стиль дає нам змогу дійти певних висновків. Для віршів цього автора характерний, як мені здалося, певний”культ сьогодення”.
Живучи за часів соціалістичних змін, поет закликає не тужити за тим, що минуло, не дивитись із острахом на Майбутнє, але жити сьогоденням, насолоджуватись життям. Мені імпонують вірші Анакреонта тим, що, оспівуючи насолоди, він не доводить свої теорії до абсурду чи аморальності, але створює атмосферу легкої гри, звертає увагу на красу, на вишуканість і неповторність кожного моменту. Захоплення філософією, яке час від часу поновлювалось у різних європейських країнах різних націй, додавало популярності і мистецтву Анакреонта. “Життя – це те, що відбувалося, поки ми розмірковуємо над майбутнім” – приблизно так сказав колись Джон Леннон. Виходить, думка про необхідність жити теперішнім не поминає людство вже багато років…
Приблизно таку саму думку висловлює й Анакреон, сформулювавши її у витонченій красивій формі античного вірша.
Образ Сапфо є чи не найбільш суперечливим з усіх образів давніх митців. Не лише творчість Сапфо здається мені унікальним явищем, а й науковим. Ще у XIX сторіччі відома українська письменниця Марія Вілінська писала під чоловічим псевдонімом, бо не заведено було жінці займатися “чоловічою професією”, навіть у XXI сторіччі не вщухають дискусії про місце жінки в суспільстві, про її права… Уявімо тільки!
Майже два з половиною тисячоріччя талановита жінка Сапфо увійшла в історію світової літератури та культури, якнайкраще довівши і свій талант, і право жінки на освіту, творчість, самореллізацію. Уже тоді діяли школи, де юні аристократки навчались музики та
Мистецтв.
У своїх поезіях Сапфо поетизує красу й оспівує силу Кохання. Але її вірші пройшли випробування часом не лише через вічність описами почуттів, а й завдяки силі, вкладеній у них, особливій енергетиці, яка зберігається у словах поетеси.
Антична лірика з’являється у ті давні часи, коли усталеної літературної традиції ще не існувало. Фактично, саме давньогрецькі та давньоримські лірики започаткували цю традицію, назавжди залишившись у світовій літературі не “одними з перших”, а й “одними з найкращих”!
(2 votes, average: 2.50 out of 5)