Пантелеймон Куліш був суперечливою особистістю. Безумовно талановитий, він ніколи не був особливо скромним в оцінці своєї діяльності, але вважав, що основу його життя визначала культурологічна діяльність. Куліш, за словами Миколи Зерова, був “піонером культури на Україні”. Щоденна, клопітка, подвижницька праця на ниві української культури. Пантелеймон Куліш захопився ідеями слов’янського єднання, які підносилися у Кирило-Мефо-діївському братстві, і відтворив їх у романі “Чорна рада”, у “Повести об украинском народе” та
З учасниками братства Куліш зустрічався рідко, бо в цей час жив у Петербурзі, де працював старшим учителем словесності в гімназії та лектором російської мови “в університеті, студіював іноземні мови, віддавав усього себе науковій праці. Але захоплення ідеями товариства наштовхнуло його на думку про особливу важливість України і про право її на окреме від імперії існування.
Україна завжди була в епіцентрі думок Куліша. Він захоплювався народною піснею, збирав фольклорно-етнографічний матеріал, слухав Думи про народних героїв у виконанні відомого на всю Україну кобзаря Остапа Вересая. Це
Рогування з ляхами” та ін.
Художньо-науковий доробок письменника поповнюється перекладами. Куліш перекладає і переказує “Псалтир”, “Книги Іова”, “Четвероєвангеліє”, “Новий Завіт”. Завдяки йому по-українському зазвучали Твори Пушкіна, Шекспіра, Байрона, Гейне, Гете, Шиллера та багатьох інших європейських майстрів слова. Він високо оцінював європейську та російську літератури і намагався наблизити їх до українського читача.
Шукання ідеалу – проблема всього Кулішевого життя. (Куліш писав: “Справжнє і прекрасне на світі живуче… і неможливо нічим убити його”. Він шукав це “справжнє і прекрасне” в усьому, що бачив та чув, і не вдовольнявся тим, що не відповідало його розумінню ідеалу. Письменник намагався просвітити затуманені голови “сіроми темної”, “бурлаків з довгими чубами”, “голоти п’яної”, піднімав на ноги все, що йшло на користь Україні.
Шукання Куліша було суперечливим і неоднозначним, але він вірив, що його зрозуміють нащадки, і Україна пізнає благородство намірів і трудів свого сина.
Зображення козацького лицарства в романі П. Куліша “Чорна рада” І. Історична основа роману. Велика правда у зображенні козацтва. Енергія та хоробрість Кирила Тура.
Він має бунтарську вдачу, волелюбний дух і завзяття. “Наша мати – Війна з бусурманами”, – говорить він, і в кожному його слові звучить любов до української землі.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)