Літературне читання 2 клас – Віра Науменко
З ЛІТЕРАТУРНОЇ СКАРБНИЦІ
ОПОВІДАННЯ
ВОЛОДИМИР СЕНЦОВСЬКИЙ
Український письменник Володимир Сенцовський у своїх творах для маленьких читачів оспівує красу рідного краю, чистоту душ і теплоту сердець українців. Його оповідання називають поезією в прозі.
Портрету художньому творі
БАБУСИН ОНУЧОК
Чи то соняшник гойднувся біля тину, чи білявий хлопчик заглядає в подвір’я баби Стехи.
Старенькій уже важко розпізнати. Сидить вона на ослінчику біля хати, на колінах руки
– Бабуню, – крутнувся біля неї Андрійко. – Послала мати, щоб я обірвав вишні. Ви, мабуть, самі нездужаєте?
– Еге ж, нездужаю-таки, – старенька привітно глянула на сусідського хлопчика.
– Зате я, бабуню, хутко все обірву, – запевняє Андрійко. – Тільки листя посиплеться!
Баба Стеха дріботить до дверей, шукає в сінцях і виносить полотняну торбину. Хлопчик чіпляє її через плече й біжить у садок.
Коли бабуся підійшла до розлогої вишні, Андрійко вже осідлав найвищу гілку. Між зеленим
– Не гойдайся, онучку, – застерігає старенька, – бо доведеться ловити тебе в пелену.
– Не бійтеся! – гукає згори хлопчик. – Зате мені звідси можна небо дістати!
– Еге ж, – клопочеться старенька. – Небо чи й дістанеш, штани залишиш на сучку.
Сидить Андрійко вгорі, між небом і землею, обриває стиглі ягоди й думає про бабу Стеху. Хороша вона. Завжди пригощає яблуками та вишнями, не свариться, коли якийсь бешкетник залізе до неї в садок.
Живе вона самотньо, от і роздає гостинці сусідським дітлахам.
Андрійко глянув униз.
Бабуся зіперлася на палицю, така маленька і суха, як маківка.
– Бабуню, а де ваші внуки?
– Далеко, ой, далеко, – хитає головою. – Онучок, як місячко, одненький. Мабуть, виріс уже…
– А чому він не їде до вас?
– Мабуть, клопоти не пускають. Уже й листи не пише…
Змовкла. Ще нижче схилилася на палицю.
– Не барися там, Андрійку, – стривожилася. – Дереву вже важко тримати тебе.
Хлопчик хвацько зістрибує на землю. Увесь обмурзаний вишнями. Пузата торбина відтягує йому руку.
Баба Стеха полегшено зітхає:
– От і гаразд.
– Прийду до вас і яблука трусити, – каже Андрійко.
– Еге ж, – старенька неквапно ступає, обмацуючи стежку палицею. – Вночі так гупають, аж у хаті дзвенить.
На рундуку1 хлопчик висипає соковиті вишні у велику емальовану миску.
– Бери, Андрійку. Мені вистачить.
Хлопчик дивиться на стареньку, на сиве її волосся, що вибилося з-під хустки, й раптом каже:
– Бабусю, візьміть мене внуком…
– Як ти гадаєш, чому Андрійко запропонував бабусі вважати його внуком?
– Знайди в тексті опис бабусі. Чому автор порівнює її з маківкою?
– Опиши зовнішність своєї бабусі, тобто створи її усний портрет.
– Розкажи про Андрійка. Яким зобразив хлопчика художник?
– Визнач основну думку оповідання.
– Зауваж: Андрійко є головним героєм багатьох оповідань Володимира Сенцовського. Яким ти його уявляєш? Чи хотілося б тобі дружити з цим хлопчиком?
– До яких учинків спонукає тебе письменник?
1 Рундук – те саме, що ганок.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)