Авторське право – частина цивільного права, встановлює права і обов’язки, пов’язані із створенням і використанням творів літератури, науки і мистецтва. Авторське право поширюється на твори літератури, науки і мистецтва, виражені в об’єктивній формі (рукопис, креслення і т. п.), що дозволяє відтворювати результат творчої діяльності автора. Для його охорони не потрібно реєстрації або виконання інших формальностей; тільки стосовно фотографій (і творів, одержаних аналогічними способами) для захисту авторського права необхідна вказівка
Тільки на деякі твори (енциклопедичні словники, періодичні видання в цілому) воно закріплене за організаціями (юридичними особами) довічно. Певні авторські права переходять до спадкоємців автора, окремі правочинні позиції можуть бути придбані також юридичними особами за авторською угодою або внаслідок створення твору в порядку виконання службового завдання. Всі ці особи, що мають похідні авторського права, називаються правонаступниками автора. Інколи авторське право може перейти до держави.
Вказані права не успадковуються і не переходять за договором. Авторське право включає також регулювання права перекладу твору іншими мовами, права його переробки у твір іншого виду (з роману в сценарій, п’єсу чи навпаки). Ці права успадковуються, в певному обсязі (право на видання, виконання, переклад і т. д.) вони можуть бути придбані за договором, в тому числі на умовах, що допускають їх передачу далі. Авторові належить право на винагороду (гонорар) за використання творів, крім вказаних законом випадків. Захист порушених прав автора і його правонаступників здійснюється за допомогою Позовів про відновлення права (шляхом публікації в пресі про авторство, внесення виправлень і т. ін.), про заборону випуску твору в світ або припинення його поширення, а також про відшкодування завданих збитків.
Українське законодавство ще не має повного кодексу нормативних актів, що регулюють авторське право.