Непересічний талант Ліни Костенко був відзначений ще в Літературному інституті ім. М. Горького, куди юними, окриленими мріями дівчина втікає від нестерпної, задушливої атмосфери післявоєнного життя української столиці. Російський письменник Всеволод Іванов, рецензент дипломної роботи Ліни Костенко, розпізнав у той ранній час і захоплено поздоровив “талановитого поета з більшим майбутнім”. Визнання Ліни Костенко сучасниками засновано на глибинних традиціях її поезії, органічного зв’язку Творчості з філософією Григорія Сковороди
Високий політ костенковской музи триває в часі, тому що орієнтиром має дух Мікеланджело, Леонардо да Вінчі, Жанни Д’арк, дівчини з легенди Марусі Чурай…
При майстрах якось легше. Вони – як Атланти. Тримають небо на плечах.
Тому і є висота. Кінець 50-х – початок 60-х років відзначений появою на поетичному обрії цілої плеяди талановитих молодих поетів, які думали, почували й писали по-новому. Це Микола Сом, Тамара Коломиец, Олесь Лупий.
Небагато пізніше в літературу ввійшли Василь Симоненко, Борис Олійник, Іван Драч, Микола Вінграновський. З них Ліна
На книгу “Мандрівки серця” схвально відгукнувся поет Василь Симоненко, “Князівська гора” уразила Миколу Бажана “своєю силою, напором, майстерністю, многозвучностью”. Враження від нових віршів Ліни Костенко Леонід Першотравневий назвав таким же “потрясінням”, що він пережив, уперше відкривши для себе Павла Тичину
Відомий письменник Анатолій Димаров у відкритому листі до Ліни Костенко змінює голову перед її мужністю відверто підтримувати на фарисейських зборах своїх однодумців – за кілька хвилин в’язнів, і коли інші сиділи, як зайці, і могли аплодувати тільки в кишенях, вона виходила на трибуну й під несамовитий тупіт ніг недоброзичливців у повний голос захищала своїх друзів – лицарів Правди і Добра. Не зламали принципову й непідкупну поетесу ні ті, що вимагали вилучити той або інший вірш, переробити той або інший рядок, ні ті, що спочатку гальмували, а потім зовсім заборонили, розсипали друкований набір книжки “Зоряний інтеграл”. Переслідування прогресивних художників чиновники виправдували демагогічними заявами про власну відданість “комуністичним ідеалам” і “своєму народу”, на що одержали від Ліни Костенко вбивча відповідь:
Номенклатурні дурні, бюрократи, Плоскі мурмила у квадратурі рам! Ваш інтелект не врахує карати, А щонайменше просто на сто грамів
В 1972 році Україною прокотилася лавина арештів. Що не день згущалися над вільнолюбної грізні Хмари. Арешту можна було очікувати щохвилини… Ліну Костенко врятувала її популярність, уже цілком сформований і беззастережний авторитет. Її вже знали й любили, арешт міг викликати хвилю протесту як в Україні, так і поза нею границь
Протестуючи проти цензурних втручань у творчий процес, поетеса двічі повідомляла голодування. Протягом років доводилося жити в скрутному матеріальному стані: не могла влаштуватися на роботу, гонорарів не одержувала, тому що книжки не друкувалися, залишалися копійки на харчування. А з-під пера по-прометеевски настроєної української спартанки виходить “Ода ворогам”.
Теперішній переполох серед чиновників від літератури викликала рукопис історичного роману ” Маруся Чурай “. Довгих шість років він поневірявся по видавництвах, а його авторові звинувачували в численних “гріхах”. І роман дуже швидко одержав всенародну любов. Кожне його видання моментально розкуповувалося, його переписували, вивчали напам’ять. Літературознавець В. Брюховецкий розповідає про враження, що зробило цей добуток на відомого вченого-ботаніка й прекрасного поета Михайла Доленга:
“…Михайло Васильович сидів біля порожнього столика й задумане запитав – Ви вже прочитали “Марусю Чурай”? – запитав він відразу. – Прочитав! – Тепер не страшно й умирати, – сказав вісімдесяти чотирьох літній поет. – Прилучився до вічності. Я стільки років чекав добутку в сучасній українській літературі, про яке напевно міг би сказати, що це стане класикою”.
Заради таких слів варто жити, створювати, перемагати. Усе більше шанувальників поетичного слова Ліни Костенко відмінюються до думки, що воно є вибраним, символічним і пророчим. В 1990 році в США відбувся всесвітній конгрес “Ліна Костенко – поет і мислитель”; історичний роман ” Маруся Чурай” відзначений Шевченківською премією (1987); непокірлива, вільнолюбна муза поетеси одержала кілька закордонних літературних премій, зокрема й премію Франческо Петрарки. Потужна духовна сила Ліни Костенко множиться, міцніє, опановує думками й віддає сили дії тих, хто прагне до прогресу, до гідного життя
(2 votes, average: 5.00 out of 5)