Десь далеко були і Дніпро крутоберегий, і біленькі українські хати, і вишневі садки, і звучання рідної пісні. Навколо тільки голий степ, убогі, брудні, покриті очеретом казарми. У таких умовах опинився Шевченко на засланні. До того ж поета гнітила заборона писати і малювати.
Про що ж пише Т. Шевченко у творах першого періоду заслання? Серед різноманітної тематики виділяються автобіографічні вірші, які повністю розкривають життя певної соціальної верстви народу. Дитинство митця було типовим для тогочасної кріпосницької дійсності.
А вірш
Читаючи поезію, ніби поринаєш у той час, коли Тарас був маленьким хлопчиком, служив козачком у пана Енгельгарда і мріяв стати відомим художником. Тільки чомусь настрій головного героя постійно змінюється.
Перша частина вірша написана в мажорному, радісному тоні. Піднесений настрій ліричного героя пов’язаний з чудовою навколишньою природою: “сонечко сіяло”, “ягня, здається, веселилось”… Але все це було швидкоминуче, ніби сон.
Обставини раптом змінюються: “недовго сонце гріло”, воно “запекло,
Так майстерно передав Т. Шевченко щасливі, але дуже короткі переживання дитини на тлі безрадісного кріпацького життя. Йому лише тринадцять, а що чекає героя попереду? А буде ще викуплення з кріпацтва, навчання в Академії мистецтв, поява на у 1840 році першої збірки “Кобзаря”, нескінченні переслідування та заборони… Т. Шевченко – незламний борець, його твори актуально звучать і сьогодні.
Мрії поета про те, що “оживуть степи, озера”, а “пустиню опанують веселії села”, здійснились. І це робить його нашим сучасником.