Аугментатив (лат. augmentativus, від augmentum – нарощення) – слово з побільшеним значенням (вітрище, котяра, деревисько тощо): “Я твій” – десь чують дідугани” (П. Тичина). А. утворюється за допомогою епентези (грецьк. epenthesis – вставка), тобто появи додаткового звука в складі слова, зокрема “о” (О. Різниченко: “Сокира щугоне униз, / І череп, ніби диня, репне), суфікса “єн” (Л.
Глібов: “Аж суне Вовк – такий страшенний / та здоровенний”), подвоєних префіксів (О. Різниченко: “Стоптала копитами татарва / Угіддя руські й діточок
Аугментативний прийом спостерігається і в сучасній поезії: “добрий ранок, моя одинокосте. / Холод холоду, Тиша тиш” (Ліна Костенко). Подеколи він спричиняє ліричний сюжет:
Стопа в стопу ступав за родом рід.
(М. Вінграновський).
Слова, що мають риси А., але вживаються у зневажливому, образливому значенні, називаються пейоративами (Л. Глібов: “А все-таки катюзі, / Як кажуть, буде по заслузі”). Тому вони найбільше поширені у гумористичних та сатиричних жанрах.