Антонич Богдан-Ігор – На шляху (скорочено)

Обплетений вітрами ранок Шугне, мов циганя, з води І на піску кричить з нестями, Обсмалений і молодий. Ріка зміяста з дном співучим, Хвилясто хльостають вітри, І день ховає місяць в кручу,

Мов у кишеню гріш старий. Клюють ліщину співом коси, Дзвенить, мов мідь, широкий шлях.

Іде розсміяний і босий Хлопчина з сонцем на плечах.

Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло): Богдан-Ігop Антонич – майстер незвичайних порівнянь та асоціацій. Ранок у нього – “обсмалений і молодий”, “як циганя”. день ховає місяць у кручу, “мов у кишеню гріш старий”. Чому гріш старий? Мабуть, тому що місяць за ніч відпрацював своє, зблід при денному світлі. І йде, як новий день, хлопчина молодий “із сонцем на плечах”.

Ми легко уявляємо собі і ту дорогу, і того хлопчика, і сонце, що сяє у нього за плечима. Поезія кличе в дорогу, говорить про те, що треба сміливо йти назустріч своїй долі, бути оптимістом і намагатися подолати всі труднощі, адже земля така красива, і життя таке прекрасне.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Антонич Богдан-Ігор – На шляху (скорочено)