Народився в сім’ї професійного літератора. Закінчив коледж і філологічний факультет Сорбонни. Рано захопився журналістикою.
Працював з листами читачів, що відкрило для нього широкі можливості використання документа в художній творчості. Літературну кар’єру почав як поет, близький до символістів. В 1895 р. вийшов збірник його віршів “Плакальниці” (“Plemeuses”).
Під впливом справи Дрейфуса, письменників А. Франса й е. Золя захопився ідеями пацифізму. Перший роман “Благаючі” (“Les Suppliats”, 1903) – це лірична сповідь героя,
Соціальні мотиви з’являються в романі “Пекло” (“L’Enfer”, 1908) – енциклопедії людського страждання. Дія відбувається в отеленні, де один з його жителів спостерігає за життям інших постояльців. Композицію й прийоми натуралістичного листа Барбюс буде використовувати й пізніше.
Після оголошення війни 1914 р. Барбюс добровільно відправився на фронт, уважаючи, що бере участь в останній битві демократії з феодалізмом. З передовий він повернувся із записною книжкою, у якій записував епізоди бойових дій, потішні картинки військового життя, жарту бійців,
В 1916 р. одержав Гонкурівську премію. “Вогонь “має підзаголовок “Щоденник одного взводу” і присвячений пам’яті товаришів, які загинули біля Круи на висоті 119.
Роман складається з 24 розділів, які є почерговою зміною коротких епізодів. Вступний і останній розділи – “Бачення” і “Зоря” – мають алегоричний характер. У романі два оповідальних центри й два головних герої – автор і колективний герой. Авторська точка зору дозволяє чітко сформулювати основні ідеї добутку. Для Барбюса Війна – брудна робота, позбавлена краси й героїки.
Взвод на війні показаний у разнообразнейших життєвих аспектах. Це й бойові дії, і переходи (розділ “У землі” і ін.), і обурення солдатів у відношенні тих, хто послав їх на війну, і тими, хто “обкопався” (розділ “Великий гнів” і ін.), і епізоди військового братерства й взаимовиручки (розділи “Відпустка”, “Яйце” і ін.). Барбюс майстерно відтворить стан “колективного” героя. Крім того, Барбюс змусив “заговорити” юрбу, що підтвердило його талант стиліста
Залучення до подій здійснюється не тільки завдяки елементам репортажу, а й чудовому використанню граматичних форм теперішнього часу. Мова персонажів характеризується звертанням до арго й просторічної лексики. Є в романі й елементи натуралізму й символізму. В 1919 р. вийшов роман “Ясність” (“Clarte”) – продовження військової Теми.
Після війни Барбюс опублікував окремим виданням свої виступи в пресі: “Слова борця” (“Paroles d’un combattant” , 1920), “Світло з безодні” (“La Lueur dans l’abime”, 1919) і ін. З 1923 року він зв’язав своє життя й творчість із комуністичною партією. В 1925 р. вийшов роман “Ланки ланцюга” (“Les Enchainements”, 1925), герой якого усвідомить своє безсилля перед державною машиною. Сюжетна лінія персонажа переривається крислатими міркуваннями про хід історії й шляхи її еволюції. У цей період Барбюса особливо залучила ідея створення нової мови мистецтва, що міг би відобразити всі зміни, що відбуваються у світі.
Він пише повести, побудовані по кінематографічних принципах, зі швидкою зміною кадрів (“Сила” – “Force”, 1926). Новаторським був погляд Барбюса на релігію й образ Христа (“Ісус” – “Jesus”, 1927; “Іуди Ісуса” – “Les Judas de Jesus”, 1927). В 20-х роках Барбюс захопився коротким оповіданням, де на перший план висувається соціальна проблема, у якій відкрито ставляться й обговорюються питання класової боротьби
Прикладом може стати збірник “Дріб’язкові випадки” (“Faits divers”, 1928). В оповіданнях про війну й життя автор не ховається за спинами героїв, він гранично щирий. Кожне оповідання – документ. Психології відведене другорядне місце. Наприкінці 20-х років Барбюс уперше познайомився з Росією, і з кожної поїздки вертався з новими нарисами про життя “нової” країни.
Незважаючи на їх “ангажированность”, ці добутки багаті масою цікавих спостережень. Захоплення успіхами російської революції поєднувалося в Барбюса з усвідомленням зароджуваного в Європі фашизму. Після провокаційного вбивства французького президента Барбюс опублікував “Я висуваю обвинувачення” (“J’accuse”, 1932), затверджуючи, що це добре спланована антикомуністична акція
У цей самий період Барбюс багато міркував про шляхи розвитку сучасного мистецтва. Він видав цікаву біографію емиля Золя (“Zola”, 1932) як маніфест ангажованого мистецтва. Барбюс писав про натуралізм і його недоліки, хоча й не дорікав за поверховість Золя, уважаючи його провісником майбутнього.
Барбюс виступав проти розважальності в літературі, боровся проти її камерності й асоциальности. Ідеалом для нього стало мистецтво революційного пролетаріату. Барбюс лаяв і себе, дорікаючи за захоплення формальними пошуками. Творчість Барбюса сталася зразком “тенденційної” літератури, характерної для 30-х років.
В 1935 р. вийшла його книга “Сталін” (“Staline”).
Многим його добуткам властива упередженість, проте це не перекреслює пошуків Барбюса-Художника. Книги його наповнені точними спостереженнями, у них переплітаються елементи натуралізму, символізму й реалізму. На українську мову твору Барбюса перекладали Терещенко, Е, Ржевуцкая, Н. Андрианова, С. Шевель і др.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)