Андієвська Емма
Казка про яян (СКОРОЧЕНО)
Якось пастушок, погнавшись за козою, впав у провалля. Коли отямився, то побачив, що лежить на площі великого міста; кожен житель там будує свою вежу, яка весь час завалюється. Пастушок хотів розпитати, що це за місто, але на його питання ніхто не відповідав. Лише один дідусь сказав, що тут живуть самі яяни, які визнають лише своє “я” і запитань інших не чують.
А він почув питання тому, що чужинець, що його здолали немощі і він не може поправити свою вежу. Пастушок сказав, що охоче допоможе старому,
Але жоден із яян не може його вимовити. Тоді пастушок взяв немічного дідуся собі на плечі й пішов до найближчої брами. Там вимовив чарівне слово й опинився серед знайомих скель.
А за спиною в нього був не дід, а мішок із самоцвітами. Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло) Казкова історія про яян містить у собі прихований повчальний зміст: справжня людина не може жити лише власним “я”, не помічаючи навколо інших, не дбаючи про них. І добро, зроблене людиною, завжди повертається до неї.