Реферат
Анатолій Давидов.
Народився А. Давидов 1938р. в с. Бочках Конотопського району на Сумщині в сім’ї вчителів. Після закінчення в 1960р. Ніжинського педінституту працював учителем біології.
Деякий час був на комсомольській, партійній роботі. Далі присвятив себе літературній діяльності: завідував відділом природознавства у журналі
“Знання та праця”, був головним редактором журналу “Барвінок”, потім –
директором видавництва “Молодь”.
А. Давидов створив для дітей багато книг – у тому числі і науково-художніх,
1967р., далі – “Сонячні вершники”, “Без креслень і кельми”, “Знай, люби, бережи”, “Скарб” та ін. Збірка повістей та оповідань “Не так вже й тісно на землі” дістала високу відзнаку – премію Лесі Українки.
Твори А. Давидова приваблюють глибоким знанням природи, любов’ю до неї, а також розумінням внутрішнього світу дітей. Письменник прагне прищепити їм бажання вивчати світ рослин і тварин, берегти його. Він пише й про людські стосунки, про дитячі справи, пригоди, вчить шанувати сучасне
Цікаве оповідання “Вдячність” із циклу “Таємниці старого дуба”. Дуб, наче жива істота, спостерігає все, що діється навкруги, пригадує своє довге життя, піклується про жолуді, які продовжують його рід. Але у дубі – дупло, й пишатися серед дерев йому вже недовго…
Та ось приїхали до лісу люди – вчитель з учнями, полікували стовбур, замазали дупло, обгородили. І тут дуб із вдячністю впізнає у старому вчителеві юнака, якого він порятував у роки війни від ворога.
Оповідання це близьке до казки, які теж пише А. Давидов. Краща з них – про
Озивайка, лісового хлопчика, який доглядає ліс, дружить з тими, хто любить
природу.