Є. Маланюку належить відома фраза, що стала афоризмом чи то пак навіть гаслом: “Як в нації вождів нема, тоді вожді її поети”. Митець, попри свою творчу “професію”, брав на себе надзвичайно велику громадянську відповідальність. Є. Маланюк вважав, що поет, людина мистецтва – єдиний, хто може розбудити душі співвітчизників, донести до суспільства певні ідеї, вірування, прагнення.
У Маланюка реальний світ постає крізь призму поетового “я”, і читач захоплюється символічністю та образністю. Так, у поезії ” Стилет чи стилос?..
Ліричний герой поезії, а з ним і сам автор, вагається, чому надати перевагу – боротьбі, дії, силі чи прекрасному, поезії. Вибір цей інколи буває трагічним. Найчастіше в житті людини, та й у природі відбувається протиборство, суперечка або переплетення цих сил (там “пестощі” – тут “жаха набряклий вітром обрій”). І все ж герой зачарований “веселим галасом бою”, “безмежжям” та готовий поринути у вир бурхливого життя.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)