Це вірш, як і багато інших, про кохання. Любов у Ахматової майже ніколи не з’являється в спокійному перебування. Почуття, саме по собі гостре і надзвичайне, отримує додаткову гостроту і незвичність, проявляючись у граничному кризовому вираженні – зльоту або падіння, першою будить зустрічі або зробити розриву, смертельної небезпеки або смертельної туги.
Дане вірш розкриває душевний стан героїні після закінчення любовної драми. З кожним рядком почуття любові в героїні згасає, остигає: спочатку її голос слабкий, їй стало легше без любові,
Як минуле над серцем влада втрачає! Звільнення близько. Все пробачу, Стежачи, як промінь вибігає і втікає
За вологому весняному плющу.
Для розкриття душевного стану героїні А. Ахматова використовує різні виражальні засоби. Наприклад, алітерація звуку, і асонанс звуку передає нам легкість, спокій, яке відчуває героїня.
Точність психологічних спостережень, сюжетна динаміка, вміле використання життєвої деталі, афористичність, лаконізм – визначальні риси поезії Ахматової, які чітко позначилися в віршах 1914-1921 років, в тому числі і в “Слабкий голос мій”.
Вірші А. Ахматової про кохання майже завжди пронизані почуттям смутку, але головне, що робить їх такими проникливими, це співчуття, співчуття, співпереживання в любові.
Це вірш, як і багато інших, про кохання. Любов у Ахматової майже ніколи не з’являється в спокійному перебування. Почуття, саме по собі гостре і надзвичайне, отримує додаткову гостроту і незвичність, проявляючись у граничному кризовому вираженні – зльоту або падіння, першою будить зустрічі або зробити розриву, смертельної небезпеки або смертельної туги.
Дане вірш розкриває душевний стан героїні після закінчення любовної драми. З кожним рядком почуття любові в героїні згасає, остигає: спочатку її голос слабкий, їй стало легше без любові, а вже в кінці ми відчуваємо, що “звільнення близько”. Ми бачимо, який болісною була любов: героїню мучила “безсоння-доглядальниця”, вона тужила “над сіркою золою”, і навіть стрілка годинника здавалася їй смертельної стрілою, і яке щастя відчуває при закінченні любовної драми:
Як минуле над серцем влада втрачає! Звільнення близько. Все пробачу, Стежачи, як промінь вибігає і втікає
За вологому весняному плющу.
Для розкриття душевного стану героїні А. Ахматова використовує різні виражальні засоби. Наприклад, алітерація звуку, і асонанс звуку передає нам легкість, спокій, яке відчуває героїня. Епітети “сіркою золою”, “крива стрілка”, “смертельна стріла”; метафора “безсоння-доглядальниця” посилюють трагізм минає кохання.
Точність психологічних спостережень, сюжетна динаміка, вміле використання життєвої деталі, афористичність, лаконізм – визначальні риси поезії Ахматової, які чітко позначилися в віршах 1914-1921 років, в тому числі і в “Слабкий голос мій”.
Вірші А. Ахматової про кохання майже завжди пронизані почуттям смутку, але головне, що робить їх такими проникливими, це співчуття, співчуття, співпереживання в любові.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)