* Швед, росіянин – коле, рубає, ріже, * Бій барабанний, кличі, скрегіт, * Грім гармат, тупіт, ржанье, стогін, * И смерть, і пекло з усіх боків. Що тут чується? Стих звучить трохи уривчасто, у такт бою: кожний рядок рветься від достатку слів. Тверді чоловічі рими підтримують це враження (стогін, сторін).
Крім того, сполучення звуків р, ш, ж створює звукообраз рубання, скреготу клинків і багнетів. Стрімкість бою передається так само, як і в першій строфі: мелькання й швидка зміна картин, достаток дієслів, точність опису обох планів, чергування їх, (Все
Ця особливість дає можливість використовувати прийом усного малювання (причому учні можуть не описувати свої малюнки докладно, а тільки назвати їх). І нарешті, спробуємо зрозуміти почуття, з якими поет сприймає
Чому? (“Він говорить: “И гримнув бій, Полтавський бій!” Два рази повторює “бій” і знак оклику ставить. Виходить, йому приємно про це думати”.) Які ще доводи? (“Бій описаний дуже жваво. Якби не любувався, не перераховував би так докладно все: багнети, шаблі, кінноти…”) Безсумнівно, тут відчувається захват боєм, стан, який горьковский Сокіл назве щастям, хоча при цьому не зникає думка про вагу бою, його кривавої нещадності.
По увагу зосереджується на іншому: на величчі що відбувається, тому що “Полтавська битва був не просто бій, чудове по величезності військових сил… ні, це була битва за існування цілого народу, за майбутність цілої держави” (Бєлінський).