Алітерація

Алітерація (лат. ad – до та litter а – літера) – стилістичний прийом, який полягає у повторенні однорідних приголосних задля підвищення інтонаційної виразності вірша, для емоційного поглиблення його смислового зв’язку (П. Тичина: “Рокотання-ридання бандур”). Особливий художній ефект поетичного мовлення досягається при сполученні А. з асонансами (Т.

Шевченко: “Гармидер, гамір, гам у гаї”). Подеколи поети, звертаючись до А., досягають віртуозності у версифікаційному аспекті. Наприклад, В. Кобилянський – автор вірша із суцільною вертикальною тавтограмою та лінійною А. на “с”, елегантно перемежованою з асонансами:

Сипле, стеле сад самотній Сірий смуток – срібний сніг, – Сумно стогне сонний струмінь, Серце слуха смертний сміх. Серед саду смерть сміється, Сад осінній смуток снить, – Сонно сиплються сніжинки,

Струмінь стомлено шумить. Стихли струни, стихли співи, Срібні співи серенад, – Срібно стеляться сніжинки – Спить самотній сад.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Алітерація