АКРОВІРШОВІ ПОЕТИ – автори акровіршів (вірші, в яких перші літери кожного рядка утворюють слово або фразу).
Акровірші становлять частину зорової поезії, в якій зоровий образ невіддільний від змісту твору. Існує кілька різновидів акровірша: власне акровірш, мезовірш (слово утворюється посередині), телевірш (слово утворюється з останніх літер рядків), рядковий акровірш (слово вирізняється по горизонталі), зворотно-рядковий акровірш (слово вирізняється по горизонталі, але прочитується в зворотному порядку), перерваний акровірш (чергуються
Як правило, акровірш увічнював ім’я автора чи особу, якій твір присвячувався, а також інші образи та події.
В українській літературі акровірш виник у середині XVI ст. на основі західноєвропейських теорій про курйозне віршування (присвята – сентенція латиною в “Еклозі” Григорія Чуя, русина із Самбора; азбучний акровірш
Onufrego Pustelnika”; Павло “Полно вам шуміти, зеления луги…”; Падальський Олександр “Піснь о світі”; Пазій Гедеон “Горі, горі, душе моя…”; Парфюновна Анисія, інокиня “Із болистю серца вопию до бога…”; Парфенович Герасим “Іисусе мой пренайсладший…”; Пасовський Іван “Играй всеціло вся Римская страна…”; Пастелій Іван “Піснь Пастелія”; Пахомський “Пустинніє птицы і вы вси горлицы…”; Пашковський Василь, автор акровіршів з “Богогласника” і рукописних збірок XVIII ст.; Пашковський Іван, автор ряду акровіршів з “Богогласника” і рукописного збірника 1742-1764 рр.; Петро “Піснь о марности світа”; П’ясецький Симеон “Предстательницу о смертной годині…”; Радецький Г. “Райдуся, Вефтлеемска странна..”; “Готовися Вефлееме…”; Реутський Йосип “Мире оскресний, сие себі внемли…”; Рійницький Димитрій “Піснь Вознесенія”; Руденський “Роди вси днесь возгласите…”; Савчак “Сей день светлостен…”, “Страшное слишаніе…”; Самуїл “Се славное, предивное чудо…”; Свентовський “Піснь на Успеніє пресвятые богородицы”; Сильвестер А., автор ряду акровіршів з книги “Пісни благоговійныя” (Почаїв, 1806); Симон “Снидітся, вси празнолюби…”; Соколовський Кіндрат; Сопатицький “Піснь на Рождество пресвятыя богородицы”; Тарнавський Василь, автор ряду акровіршів з “Богогласника” і рукописного збірника XVIII ст.; Тарнавський Микола; Телесницький Іван; Теодор “Піснь на воведеніє пресвятая богородицн”; Тимофій Рж… “Ти на кресте, творче мой…”; Толстий Потап “Постань, монархо, з високого трону…”; Феодор, автор ряду акровіршів з “Богогласника” та рукописних збірників XVIII ст.; можливо, Кучинський Теодор; Туровський Іван “Йзлій мні, боже, со небесе росу…”; Ус. Йосип “Піснь святим апостолам Петру і Павлу”; Франциск Ускурда; Шубович “Піснь на преображеніє господнє”; Яволенко П. “Я, сирота, блукаюся…”; Яворський Стефан “Небесний Арктос”; Якимович “Піснь св. Іоанну Богослову”; Яків “Ізбранная естесь панно…”; Яків Я. “Яко богом предизбранную…”
Значна кількість акровіршів представлена у таких виданнях: Б. Гнатюк “Угроруські духовні вірші” (Л., 1902), “Пісні та романси українських поетів” (К., 1956. Т. 1-2); “Давній український гумор і сатира” (К, 1959), “Аполлонова лютня. Київські пости XVII – XVIII ст.” (К., 1982), “Українська література XVIII ст.” (К., 1983), “Антологія української поезії” (К, 1984.
Т. 1); “Українська поезія: Середина XVII ст.” (К., 1992) та ін.
Літ.: Щурат В. Із студій над Почаївським “Богогласником”. Квестії авторства і часу повстання деяких пісень. Л., 1908; Возняк М. З культурного життя України XVII-XVIII вв. Л., 1912; Возняк М. Матеріали до історії української пісні і вірші: Тексти й замітки. Л., 1913 – 1925.
Вип. 1 – 3; Щеглова С. А. “Богогласник”: Историко-литературное исследование. К., 1918; Франко І. Карпаторуське письменство XVII – вв. // Франко І. Зібр. творів: У 50 т. К., 1981. Т. 32; Шевчук В. Невідомі вірші з київських рукописів XVIII ст. // Рад. літературознавство.
1981. № 7; Шевчук В. Загадкові пісні з рукопису Івана Гределевича // Київ. Ь84. № 1.
М. Сорока
(1 votes, average: 5.00 out of 5)