Твори сучасного письменника Євгена Дударя в більшості своїй сатиричні. Але неправі ті читачі, які вважають, що комедійні та сатиричні Твори існують лише для того, щоб розважити, щоб допомогти весело провести час. Насправді такі неуважні читачі дуже багато втрачають!
Навіть смішне у творі спонукає до серйозних роздумів, ще віддавна в літературі комедійні твори були чи найбільш повчальними з усіх: згадаймо твори Мольєра, чи генія української комедії Карпенка-Карого, чи твори Остапа Вишні.
Так само і в творах Євгена Дударя я побачив багато
Деякі фрази я навіть виписав собі до записника, куди завжди виписую висловлювання, які здатися мені влучними та оригінальними. Познайомившись ближче із творчістю автора, я ще більше зацікавився його афоризмами і навіть знайшов окремі добірки, правда, опубліковані не окремою книжкою, а в електронних виданнях.
У своїх афоризмах Євген Дудар торкається усіх сторін нашого житгя.
Коли у гумориста нема почуття гумору – ще не страшно. Страшніше, коли Нема почуття міри”.
“Для того щоб сміх перевернув світ, точкою опори має бути власне серце”. Цгіі кислів, як на мене, можна поставити епіграфом до всієї творчості видатного українського сатирика. Адже ми знаємо, що одна з головних рис комедійного, твору – відсутність позитивних персонажів.
Але створення цілої и, шорами негативних образів в жодному разі не може бути наслідком негативний) ставлення до людей, до людини. Такі твори не зацікавлять читача. Тільки шинка любов до людини може бути стимулом до створення негативних персонажів!
Читаючи твори Євгена Дударя, я відчув ту велику любов до людини, як письменника письменником. І мені здалося, що ці тексти і справді пропиши крізь серце (спостережливе око, гострий розум, безумовно, важливі, але гаряче серце здатне вдихнути те живлюще повітря у літературний текст, робить твір вічним, цікавим, живим). Щодо людей, які забувають про серії. , читаючи чи створюючи художнє слово, письменник висловився так: “Зараз не має літературних критиків, як літературних терористів”. Яке влучне тулмачення! Гумористичний твір, навіть коли він і критикує, має бути добрим, іпді пін виховує, а не кривдить:
“Усмішка – повітря, яким душа дихає”, – пише Дудар.
Висловлюючи своє ставлення щодо становища українського народу, переймаючись його непростою історією, автор використав порівняння з відомим міфічним героєм: ” Прометей був у багато зручнішому становищі, ніж українець.
Йому клював печінку лише один орел”. Не оминає письменник і Теми історії як їдкої, пишучи: “Про героїв старих воєн згадують переважно перед новими, або не королі. Страшні їхні блазні”.
Не минає Євген Дудар і складніших питань (хоча чи можемо ми говорити, нм’ питання з-поміж вічних є складнішим?), говорячи про сутність людини, її призначення, її душу. “Не кожен, від кого пахне ладаном, святий”, “Любов до гнніжпього вимагає жертв”. Або алегорично: “Сполохані орли злітають у небо, і інніохані жаби стрибають у болото”.
Мені було дуже цікаво не тільки читати твори Євгена Дударя, а й знайоми-іиі і, з його афористикою. Це великий талант – лаконічно висловити широкі, її пінні знання про світ, про історію, про людину. Євгенові Дударю дано цей пінт. Я впевнений, що прочитати його висловлювання буде цікаво і, головне, корисно кожному.
Деякі з афоризмів письменника вже увійшли в моє мовлений, прикрашаючи його та урізноманітнюючи. Ось так, зовсім не очікуючи того, н для себе нове знання про життя з кількох рядків влучного, глибокого.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)