Абстракціонізм

Абстракціонізм – одна з течій авангардистського мистецтва. Виникнувши на початку XX ст, (В. Кандинський, Наталія Гончарова, П. Пікассо, П. Мондріан, О. Архипенко, П. Клее та ін.), А. сягнув свого апогею у 50-ті.

Філософсько-естетична основа А. – неміметичний принцип художнього мислення, ірраціоналізм, відхід від ілюзорно-предметного зображення, абсолютизація чистого вираження та самовираження митця засобами геометричних фігур, ліній, кольорових плям, звуків. Творчі пошуки провідників А. у малярстві, графіці, скульптурі тощо впливали на дизайн,

а також на художню літературу (див.: Потік свідомості, ), на “концептуальне мистецтво”, зокрема на конкретну поезію, яка хоч і оформилася в середині століття, однак її вияви спостерігалися у 10-ті роки, зокрема у збірнику “Ослиний хвіст і мішень” (Москва, 1913), де містилися приклади шумової (подвоєння, потроєння і т. д. приголосних) та легатної (актуалізація голосних) поезії, відмінної від зауму (див.: ). Зразок шумової поезії:

Счтрп трг ждрв

Смк чпр вчнц

Хд брн рвнч

Шпрз Шкрц

Хрфд

Вб зчж хне

Спржвчнхлш (АЛотов).

Зразок легатної поезії (від італ. legato – зв’язаний; у музиці – безвідривний,

плавний перехід одного звука в інший):

А а а а а

Е е е е е

И и и и и

О о о о о

У у у у у

А Е И О У (Альдо Палацески).

Ця тенденція позначилася і на українській поезії, зокрема, на творчості М. Семенка (ранній період):

Гк бк вк дк нк тк

Ру оро


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Абстракціонізм