А. С. Пушкін і російська література

… Ні, весь я не вмру – душу в заповітній лірі

Мій порох переживе й тленья втече –

И славний буду я, доки в підмісячному світі

Живий буде хоч один пиит…

У Москві, у самому центрі її, на Пушкінській площі, проти Тверского бульвару, по якому так любив бродити Пушкін, височіє величний у своїй простоті пам’ятник поетові. На ньому відомі кожному з дитинства, що бачать далечінь століть слова:

И довго буду тим люб’язний я народу,

Що почуття добрі я лірою будив.

У цих словах гранично стисле й точно розкривається основна

спрямованість пушкінської творчості: жагуча, невикорінна волелюбність і гаряче серце поета, висока гуманність, людяність.

Вся його літературна діяльність тривала не набагато більше двох десятиліть, але за цей недовгий строк Пушкін зумів вирішити завдання величезної культурно-історичної важливості: додав новій російській літературі достоїнство справжньої національної самобутності й підняв на рівень найбільш передових літератур миру.

Саме це зробило Пушкіна родоначальником всієї наступної російської літератури.

Винятково велика роль Пушкіна як чудового художника – живописця нашої природи.

Під час своїх вільних і підневільних скитаний він з’їздив уздовж і поперек багато країв нашої неосяжної батьківщини: від Петербурга до Криму, Одеси, Закавказзя, від Балтики до Уралу, до початку степів Середньої Азії. Він перший так широко, повно й, головне, так поэтично показав нам мир, у якому ми живемо.

З’єднання мрії й дійсності, глибоко реальне зображення ідеальних образів становлять одну із существеннейших особливостей пушкінського реалізму.

Изумительно розвилася, збагатилася створеннями, визнаними в усьому світі як найбільші шедеври, російська Література після Пушкіна. Але й понині він є, говорячи словами Лева Толстого, “вищою крапкою поетичної параболи”, самим “гармонійним” із всіх російських письменників. І гармонійність пушкінських художніх створінь тим замечательнее, що вона була глибоко вистраждана.

И тому сонячна пушкінська творчість – це прекраснейшее із самих прекрасних явищ мистецтва слова, не тільки джерело найбільших эстетических насолод. Це й цілюще джерело бадьорості, сили, здоров’я щиросердечного, віри в торжество людського духу, у перемогу світла й життя над силами мороку. “Так здраствує сонце, так зникне тьма!” – повторюємо ми разом з Пушкіним, і це допомагає нам жити.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

А. С. Пушкін і російська література