А небо теж вміє плакати

І знову дощ.. Люблю сидіти в таку погоду вдома й дивитись на заплакані вікна.. Для кожного дощ, це щось особливе.. Хтось любить в дощ радіти, як дитина.. Отак от просто вийти на тротуар і пострибати по калюжках..

Трішки дивно.. Для когось дощ, це привід пройтися під однією парасолькою разом.. А для мене це привід по бути на самоті..

Отак сидіти й спостерігати як по склу збігають маленькі краплинки.. Тоді на моєму обличчі теж біжать крапельки солі.. Чому? Кажуть, що дівчатам не треба приводу, щоб плакати.. Хм..неправда..

Привід є завжди.. Ось і сьогодні плачу.. Я на одинці зі своїми думками.. В навушниках звучить улюблена пісня Плачу Єремії “Вона”. А дощик капає водночас тихо, ніжно й швидко, нестримно..

От бачиш, небо теж плаче..

Кажуть, час лікує.. Хм..не лікує. Лікувати вміють лише нові знайомства, щирий сміх, маленькі дитячі рученятка, алкоголь, стукіт каблучків по бруківці..

А час..а час це лише відмовка..

А знаєте, після дощу теж буде веселка.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

А небо теж вміє плакати